Каравал - Стефані Гарбер

— Звіть мене Рупертом, — хлопчина поглянув на Джуліана з таким презирством, наче знав, що Джуліан не мав тут перебувати. Помпезно поправив циліндр, без якого, скоріш за все, був би нижчим за Скарлет.

На перший погляд, він виглядав, як джентльмен. Сірі напрасовані штани, фрак. Але підійшовши ближче, Скарлет зрозуміла, що він лише хлопчисько у чоловічому вбранні, з дитячими пухкими щічками та недоладно довгими руками. Скарлет здогадалась, що це вбрання було від магістра Легенди, який славився своєю пристрастю до циліндрів і костюмів.

— Я тут, щоб нагадати правила і відповісти на будь-які питання, перш ніж ви офіційно розпочнете гру, — Руперт протататорив промову, проголошену дівчиною на одноколіснику.

Скарлет не терпілося якнайшвидше розпочати гру, вона дуже добре знала Теллу й боялася, що сестра вже встигла вскочити в якусь халепу. Джуліан тицьнув пальцем її поміж ребер:

— Слухай уважно.

— Ми вже це чули.

— Ти впевнена? — прошепотів Джуліан.

— На початку гри ви отримаєте загадку, на яку маєте отримати відповідь, — вів Руперт. — У ході всієї гри будуть розставлені підказки. Вас таки закрутить у вир фантазій, але будьте пильні й не відлітайте далеко, — нагадав Руперт.

— А що станеться, коли хтось таки відлетить занадто далеко? — запитала Скарлет.

— Помрете чи збожеволієте, — відповів Руперт так тихо, аж Скарлет навіть здалось, що насправді вона сама вигадала цю відповідь. Хлопець так само незворушно зняв циліндр і дістав два рожевих аркуші пергаменту, а потім простягнув Скарлет і Джуліанові, щоб вони прочитали їх. Однак шрифт був аж надто дрібний.

— Ви маєте залишити по краплі крові внизу кожного аркуша, — мовив Руперт.

— Навіщо? — поцікавилась Скарлет.

— Для підтвердження, що ви ознайомлені з правилами двічі, і що магістр Легенда не несе відповідальності у разі будь-яких нещасних випадків, божевілля чи смерті.

— Але ви ж казали, все, що відбувається у грі — нереальне? — заперечила Скарлет.

— Але часом люди плутають вигадку з реальністю. Результат — нещасні випадки. Та, на щастя, це рідко трапляється, — додав Руперт. — Якщо ви дуже боїтесь, то не забувайте, що вас ніхто не змушує брати участь у грі. Ви завше можете зостатись лише глядачем, — останні слова він промовляв з таким знудьгованим виразом обличчя, що Скарлет відчула, що вона даремно хвилюється.

Якби тут була Телла, та б стовідсотково сказала: «Ти залишаєшся лише на день. Як обереш роль глядача, то жалкуватимеш усе життя».

Скарлет дуже не подобалась ідея підписувати угоду кров’ю.

Хоча якщо Телла вже бере участь у грі, а Скарлет вирішить лиш спостерігати за грою, то тоді вона, можливо, не встигне за добу знайти сестру, а значить, не дістанеться дому вчасно і не візьме шлюб із графом. Хоч Скарлет і чула Рупертові інструкції, однак вона й досі не знала усіх деталей гри. Вона не раз просила бабусю розповісти про гру детальніше, але та завжди уникала прямої відповіді. Вона розповідала онучці щось таке, що більше скидалося на казку, а не на правду. Скарлет здавалося, що бабуся понавигадувала про минуле й не сказала й слова правди.

Скарлет перевела погляд на Джуліана. Без вагань він дозволив Рупертові проколоти палець чимось подібним на колючку і притиснув пальця внизу аркуша.

Скарлет пригадалося, що кілька років тому Каравал перестав гастролювати через смерть жінки, але деталей та причин дівчина не знала. Тоді їй здалося, що то був усього лишень нещасний випадок і ніяк не стосувався гри. Та зараз Скарлет цікавило, чи не відлетіла та жіночка надто далеко.

Хай там як, а все своє життя Скарлет доводилося брати участь у жорстоких батькових іграх, тож вона добре тямить, коли її обманюють. Її ніколи не захопить гра аж настільки, щоб при цьому вона втратила розум чи навіть життя. Одначе дівчина чомусь із острахом простягла руку, бо не вірила, що буває гра без ризику.

Руперт так швидко проколов Скарлет безіменний палець, що та незчулася, як він уже притискав його внизу крихітного аркуша. На мить їй навіть здалося, що згасло світло, а потім, коли вона прибрала палець, все довкола стало значно яскравіше. Здавалося, після того вона відчувала смак червені завіс — шоколадного пирога, просоченого вином.

Скарлет навіть не знала, яке те вино на смак, але їй здавалось, що й цілої пляшки буде замало, щоб увести її у стан такої райдужної ейфорії. Попри страхи вона відчувала потужну силу справжнього піднесення.

— Гра офіційно починається завтра ввечері і завершується з останніми променями сонця дев’ятнадцятого. Тривалість — надається п’ять днів, — вів далі Руперт. — На початку гри кожен отримає одну підказку. Задача кожного гравця — знайти інші підказки. Раджу вам не баритись. Приз один, і шукатиме його чимала кількість гравців, — він ступив крок уперед і вручив кожному картку.

На ній було написано: Кришталева Змія.

— У мене точнісінько така, — сказав Джуліан.

— Це наша перша підказка? — запитала Скарлет.

— Ні, — відказав Руперт. — То приготоване для вас житло. У кімнатах на вас чекатимуть перші підказки, якщо вам вдасться добратися туди до світанку.

— А що станеться на світанку? — поцікавилась Скарлет.

Хлопчина вдав, що не почув питання, смикнув за мотузку на краєчку балкона й відтулив завісу. Сірі пташки злетіли у небо, а барвистими вулицями внизу люду лишень побільшало. Балкони полишали люди, готуючись почати гру.

Скарлет накрила чергова хвиля збудження. Це Каравал! Вона про це мріяла більше, ніж про власне весілля. І хоча могла дозволити собі лишитись тут не довше ніж на день, та вже уявляла, як їй буде важко залишити це місце.

Руперт ледь торкнувся капелюха:

— І головне: не дозволяйте власному зору ввести вас в оману, — підійшов до перил балкона й стрибнув.

— Ні, — закричала Скарлет. Сполотніла, вона спостерігала, як Руперт летить каменем донизу.

— Не хвилюйся, — заспокоїв Джуліан. — Поглянь, — він тицьнув пальцем за перила. Фрак хлопчини перетворився на крила. — Цей красень вирішив зробити зі свого зникнення шоу.

Розмахуючи сірою тканиною, Руперт плавно плив у повітрі, поки не обернувся на птаха. Вочевидь, у Скарлет то була перша омана зору.

— Ходімо, — Джуліан пішов з балкона, спонукаючи Скарлет іти слідом. — Якби ти уважно слухала, то почула б, що все зачиняється на світанку. Часові межі гри встановлені навпаки. Двері зачиняються з першими променями і відчиняються лише по