Гра в чуже життя - Олена Гриб

Ще в перший день свого тутешнього життя Лін зрозуміла – зволікати не можна. Але ж ні, загралася в принцесу-паломницю, обов’язково з богами поспілкуватись хотіла, храми побачити… Договір цей триклятий не порушити!

І були ж зручні моменти, були! Взяти хоча б Храм Влади, звідки вона намагалася втекти – під загрозою смерті, начхавши на зобов’язання.

Зовсім недавно Лін, не вагаючись, послала б «татуся» куди подалі і розірвала б послання, сподіваючись на краще – на повернення додому. Однак зараз… Собі брехати не варто – з’явилась цікавість до життя, до цього світу… і до його мешканців.

Що ж… Тримайся, Гартоне, королева на підході! Яка вже є, з сотнею заскоків і дивними принципами, з не-людським виглядом і людськими почуттями… І з сумними очима.

{18. Вічна самописка – олівець з клуським самовідновлюваним грифелем.}