Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич
– Але ти моя наречена! Я дам тобі частину своєї сили, своєї енергії і вогонь тобі підкориться, обіцяю!
– Справді? – дівчина, змахнувши віями, підняла на нього невпевнений погляд.
– Ще б пак! А щоб ти не боялася, краще звикати до цих відчуттів поступово. Спершу навчишся безбоязно тримати полум'я в руках. Звісно, якщо сама забажаєш... Тобі не обов'язково погоджуватися з таким обрядом. Ми можемо виголосити клятви, не входячи у вогонь. Але кров таки пролити доведеться, та обіцяю: боляче не буде!
Оейде знову вдивилася у фігури в центрі кола і несподівано нею оволоділи азарт і впертість.
– Ні! Я бажаю дізнатися і відчути щось абсолютно нове!
– Тоді сьогодні ж і почнемо, – засміявся Кадмас, – Ходімо!
– То обряд завершено? – здивувалася Оейде.
– Родичі перебувають поруч як свідки, не більше того. По суті, наречений і наречена можуть вимовляти клятви, залишившись удвох, від цього нічого не зміниться.
– А як же весільний бенкет?
– У нас немає такої традиції... Зараз ми всі підемо звідси , щоб Ілма і Даегар змогли залишитися наодинці з вогнем, водою і землею. Це обов'язковий ритуал першої близькості...
– Чи першої? – лукаво запитала Оейде і зашарілася від збентеження.
– Першої після проголошення клятв... У нас немає суворих правил, ніхто не обмежує тих, хто хоче бути разом до весілля.
– А мене ростили в такій суворості, що й згадати смішно... Особливо щодо чоловіків... Багато чого мені потай дозволяв Оевінг. Ми з братом дуже дружні...
– Ходімо! Розкажеш мені про це в іншому місці! – вкрадливо сказав Кадмас, тягнучи дівчину геть від вогню, – То що тобі дозволяв Оевінг?
Оейде удавано чинила опір, намагаючись вирватися з його сильних рук і тихо, радісно сміялася, дозволяючи тягти себе в чорні лісові хащі. Скоро біля згасаючого вогняного кільця нікого не залишилося.
