Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич

І як хотілося тоді Ілмі  теж увібрати в себе всю ту магію, почути поклик усієї пролитої крові...

– Що з тобою, донечко? – шепнув Ріол, що йшов позаду неї, побачивши, що Ілма ось-ось і зовсім зупиниться.

– Ні, нічого! – вона струснула головою, стиснула долонею руків'я свого кинджала, пристебнутого до пояса, рішуче переступила через невисоку стіну вогню і опинилася в центрі кола. 

Крім нареченого і нареченої, більше ніхто не мав права входити в коло під час обряду. Залишаючись за його межами, родичі лише спостерігали за тим, що відбувається, але не втручалися.

Ілма підійшла впритул до Даегара. Ноги її тремтіли й підкошувалися.

– Усе добре, – прошепотів він, – не бійся нічого... Все вийде як треба...

Але голос його був хрипким і якимось чужим.

Ілма кивнула, немов у напівсні. 

Даегар висмикнув  з-за поясу свій кинджал і підкинув його в повітря, тихо вимовляючи слова обрядового заклинання.

Кинджал завис високо над галявиною вістрям догори і почав стрімко обертатися. Відбіги вогню виблискували на його гострому лезі. Ілмі здавалося, що це не просто червоні сполохи, а якісь таємні знаки, які за будь-яку ціну слід розгадати. 

Ледве Даегар промовив останні слова, як кинджал перекинувся, пролетів донизу і по саму рукоятку встромився в землю позаду нього, потім знову підлетів угору, і  знову завис у повітрі над їхніми головами, виблискуючи лезом…

Стіна вогню, що оточувала галявину, піднялася вище. Полум'я загуділо, почало набирати силу і яскравість.