Право на шанс - Олена Гриб

Чому вона в Тавенні? Чому саме зараз? Чому в компанії нишпорок? І чому вона так дивно дивилася на нього, коли він заговорив про серце Барра?! Невже… Ні, це здавалося неможливим! Але… Раптом вона знає про Чорного Дракона більше, ніж визнає?

Пріта наполягала на проведенні ритуалу, проте знатний чаклун вирішив почекати. Ні, він не жалів можливу марну жертву – заклинання з використанням людських життів були для нього не новими. Але щось підказувало: краще не гарячкувати, поки ситуація не проясниться.

Цілком можливо, Мела взагалі не мала стосунку до того, що відбувається. Ньельм довго ламав голову і майже впевнився в цьому.

Майже.

Він прийшов поговорити і жахнувся. Сотка притягла в Тавенну сестру! Навіщо?! Не інакше як до Білого Дракона. Тобто вона знає, що Сойл буде тут. І у неї завелися гроші! А золото, в чому Ньельм не сумнівався, до безробітних чаклунок саме не приходить. Вона в справі! На жаль, він погано уявляв, у якій конкретно.

Коли Мела перехопила його біля палацу і повідомила, що може поступитися (поступитися!) серцем Барра за невелику плату, чаклун зрозумів: удача ще усміхається. Що значать якісь півтори сотні монет, коли на кону – все життя? Та й Пріта образилася через перенесення ритуалу і самовільно «пограбувала» князя. Золота вистачало, і воно було чужим. Віддавати не шкода.

Ньельм став володарем ще одного камінчика з магічним потенціалом – дуже схожого на той, впізнаний Ергелом Жескаром.

Справжнє серце? Чи звичайний камінь, у який напхали заклинань? Чаклун схилявся до першого варіанту. Мела не зробила б якісну підробку, якби не мала справи з оригіналом. Та й хіба чесна до нудоти сотка могла продати фальшивку, знаючи, чим це загрожує давньому товаришу?