Право на шанс - Олена Гриб

Але чаклун не збирався вмирати тільки тому, що не зміг стримати обіцянку! Дещо захищало свого власника від руйнівної дії полум’я дракона і тому цінувалося драконами понад усе.

Золото – ось що врятувало б від гніву Сойла. Багато золота! Ньельм знав, де його можна дістати, не привертаючи сім’ю. Але скнара-князь швидко б помітив зникнення монет і зчинив би галас. Для нього не склало б труднощів зв’язати двері, майстра і новоспечену рідню. І тоді… Ні, він би не звернувся до королівських нишпорок – відносини з таємною службою у Ергела Жескара були поганенькі. Князь узяв би правосуддя у свої руки.

Чаклун чесно обміркував таку можливість і дійшов висновку, що смертельний подих дракона кращий за милосердя тавеннського очільника.

Шарлак сприяти фінансами відмовився. Ба більше, він недвозначно натякнув, що в цьому світі безкоштовне тільки повітря і непогано б Ньельму самому віддячити кузену за запрошення в княжий палац.

Залишалось одне – придушити гордість і звернутися до сім’ї. Буревісники в біді не залишать: і забезпечать золотом,  і заспокоять обманутого дракона, і стулять балакучий рот Шарлака… Але тоді про Драконівський комітет доведеться забути, а чаклун пишався статусом наймолодшого мага, допущеного до управління магічними закладами.

Становище врятувала Пріта. Відверто кажучи, Ньельм давно забув про її існування, однак вона нагадала про себе, коли без зайвої сором’язливості підійшла до нього прямо на вулиці і заявила, що не проти відновити стосунки. Спочатку чаклун сприйняв її за нав’язливу колишню подружку і хотів різко відмовитися від пропозиції. Але ця дівчина була йому зовсім не до смаку!

І він згадав…