Право на шанс - Олена Гриб

Несподівано для себе самого Чиж став головним. Йому доводилося бути в декількох місцях одночасно й ухвалювати рішення, які не додавали друзів. Він постійно кудись біг, когось шукав і щось наказував. Вислуховував погрози та образи. Зносив впертість і нерозуміння. Розмахував бляхою королівського розшуку перед кожним, хто міг (і, згідно з законами, був повинен!) допомогти в налагодженні міського життя. Які тут особисті цілі…

Коли розчистили вхід до скарбниці (головну мету мародерів) і там виявився очільник тавеннської таємної служби, Кьерн не викручувався і не тікав. Зарлат визнав, що зараз не час розбиратися, хто кого обдурив, використав або зрадив.

Ергел Жескар залишився в минулому. Нехай це була не те відплата, якої жадав Чиж, і не те правосуддя, якого прагнув тавеннський кат, але те, що сталося, об’єднало їх обох.

З’явився новий ворог.

Не привид обтяжливого минулого.

Не нахабний плюндрувальник законів Ренії.

Просто ворог. Непереможний ворог. І якщо він справді непереможний, треба було добряче постаратися, щоб його знищити.