Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич
– Мені нема чого говорити, – зітхнула Оейде, – лише одне питання мене турбує...
– Запитуй!
– Чи можу я скасувати весілля?
Її серце розривалося від болю, але вона вирішила йти до кінця.
– Але наше весілля вже призначене, – тьмяним голосом відповів Кадмас, – воно відбудеться в перший повний місяць після збору врожаю. Це вже скоро, час пролетить непомітно... Але я не розумію причини твоєї відмови! Адже ти була щасливою тут поруч зі мною, я бачив... Чи, може, я чимось образив тебе і не помітив цього?
– Ні, ти... я не знаю, – Оейде скривилася й потерла пальцями лоба, немов намагаючись зібратися з думками, – Я думаю, ти досі кохаєш Анісу...
– Чому ти так думаєш?
– Хіба ви не були з нею близькими кілька років?
– Хто розповів тобі про це? – насторожено запитав Кадмас.
Оейде набрала побільше повітря і повільно видихнула.
– Ніхто. Я... підслухала розмову твого батька з твоєю матір'ю. До всього вони говорили і про мене... Ітамар сказав, що якби в нього був вибір, він би віддав перевагу іншій нареченій. Мене взяли від безвиході! Просто не знайшлося більш підходящої дівчини. Ось що він сказав!
– І це засмутило тебе? – несподівано Кадмас посміхнувся.
– Що тут смішного? – вигукнула Оейде.
– Я не можу відповідати за слова і вчинки свого батька. Іноді він буває грубим і завжди говорить те, що думає, – відповів Кадмас, сідаючи поруч з Оейде на ліжко, – І мені, і Даегару часто від нього дістається… Ітамар сказав, що я повинен одружитися. Я погодився, бо з дитинства знав: наречену мені оберуть батьки – це незмінна традиція. Я передав тобі пояс, прийняв твій браслет, і це означало, що заручини відбулися... Якщо ти спитаєш мене про мої почуття, то їх тоді й справді не було, це правда, адже я не знав, яка ти є насправді.
