Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич
Усе, що вона знала або відчувала раніше, тепер не мало жодного значення.
Ілма вже шкодувала про те, що не наважилася раніше на близькість із Даегаром, а тягнула, чекаючи невідомо чого. Але тоді, можливо, їй би довелося принести Великій Ріці ще більш переконливу жертву.
Від цієї думки дівчина мимоволі здригнулася.
– Тобі холодно? – стривожився Даегар і накинув на її тіло покривало.
– Ні, коханий, ні... То що ти думаєш про наше весілля?
– Сонцестояння через п'ять днів. Думаю, що ми можемо принести клятву вірності вже завтра, а потім нехай наші сім'ї влаштовують свято, коли хочуть...
– Я згодна!
– У мене голова йде обертом від усього цього, – зізнався Даегар, підводячись на лікті, – може, підемо прогуляємося нічним лісом?
– Трохи згодом... Я хочу залишитися тут, із тобою... Мені дуже потрібні твої обійми й поцілунки.
– Добре. Я зроблю все, щоб ти була спокійна...
Але сам Даегар спокою не відчував. Він був вдячний Ілмі, що вона звільнила його від пут, але в глибині душі його продовжували долати сумніви, і він не знав, як їх позбутися.
Він розумів, що Ілма прийшла до нього сьогодні не просто так, скоріш за все, вона хотіла про щось забути.
Невже поцілунки іншого чоловіка виявилися такими важливими, що їй довелося боротися з невгамовним бажанням?
Він бачив, що вона відчувала з ним, але не знав, що вона відчула з іншим. Він переконував сам себе, що це неважливо, а бажання дізнатися, хто його випередив, ставало дедалі міцнішим.
