Примхлива мрія - Agrafena
– Вікусю! – Наздогнала мене розчервоніла Льолька, – у мене така новина! Ти просто впадеш.
– Прямо на сходах? – меланхолійно цікавлюся, все ще дивлячись на фрукт.
Потім знизала плечима і відкусила шматочок. Яблуко, як яблуко. Чому, спитати б, мій колишній так бурхливо реагував?
– Віка, дай спробувати, – одразу ж зажадала Льолька. Я знову знизала плечима, дістала з сумки ще одне яблуко і простягла розпатланій дівчині, яка миттєво вгризлася в презент.
Я уважно пережувала і почала підійматися сходами далі.
– Оль, чому ти така схвильована? Щось сталося?
– Іа, и оаи аяу! – З переповненим ротом повідомила мені однокурсниця, захоплено блискаючи очима.
– Напевно, це все ж радісна новина, але було б непогано зрозуміти, що ти сказала.
– Віко, ми подали заяву до РАГСу!
– З Мишком? – Уточнила я, широко розкриваючи очі.
– А з ким же ще? Я ж не ти, щоб так – без жодних передумов – і вже бути зарученою! І з ким? З самим Аполлінарієм Красіним!
– Я тобі більше скажу, Олю. Я вже теж подала заяву до РАГСу з цим зразком усіх чеснот.
– О Боже! – подруга знову зупинилася. – Це я зараз впаду.
