Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Фентезі » Примхлива мрія - Agrafena

Примхлива мрія - Agrafena

Читаємо онлайн Примхлива мрія - Agrafena

– А ось фігушки! Я свого чоловіка люблю, відмовлятися від нього не збираюся і знищення парного зв’язку між нами не планую. Тож нехай твій чаклун іде займатися своїми справами. Наприклад, одягне штани замість сукні.

Ну, навіщо я це сказала? Ось ляпну щось, а потім думаю. Маг, який скептично насмішкувато поглядав на мене під час нашої розмови, змінився в обличчі, блідо-блакитні очі спалахнули злістю і потемніли, обличчя стрімко червоніло, підлаштовуючись під колір одягу.

Своїми необдуманими словами я придбала нового ворога. І ворога дуже небезпечного.

– Досить базікати! – погрозливо прогарчав Адіреллі. – Зараз ти підеш зі мною до Канта і вийдеш звідти вже моєю дружиною, або взагалі не вийдеш!

Я ривком метнулася до виходу, сподіваючись, що фраза «вони відстають зовсім ненадовго» означає, що переслідувачі скоро з’являться поблизу. Ще крапельку впевненості в успіху моєї шаленої спроби втекти додавала малахітова пелена, що згустилася за вікном. І якщо мені, хоч трохи пощастить, то за дверима не буде охорони чи захисного контуру.

А от якщо мене відправлять додому до Верховного антрацитових, то звідти мені вже не вирватися.

Маг, із легкістю перехопив мене біля дверей і зашипів, дивлячись на прикрасу на моїй шиї:

– Як же я одразу не здогадався? Адіреллі, хай…

– Ага, зараз! – Переможно гаркнула я.

З хромоногого столу біля дверей схопила величезний глиняний глечик і щосили брязнула чаклуна по напівбритій голові. Той, навіть, очі підняти не встиг від мого кольє, тільки щось нявкнув і мішком звалився на підлогу.

Очманіти, мало не вбила мужика, й анітрохи не жалкую про це, але головне, що маневр вдався!

– Це було безглуздо та марно, – пролунав за моєю спиною спокійний чоловічий голос, – що далі збираєшся робити?

– Спробую тебе не розчарувати, – удавано спокійно повідомила Адіреллі, повернувшись до нього і зробивши крок вперед.

– Давай, ластівко, здивуй мене.

– Постараюсь, – відповіла, роблячи ще один крок. Далі не наважилася підійти. Швидким рухом зірвала з кільця синій кулон-бурульку і з гучним хрускотом переламала його навпіл.

 

Відгуки про книгу Примхлива мрія - Agrafena (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: