П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

— Нас шукають? — Морлі провів тремтячою рукою по блідій до зелені фізіономії. — Ви говорите, що нас уже шукають? — Далтон Кемпбелл кивнув.

— Якщо залишитеся тут, вас стратять за обидва ці злочини. Ваш єдиний шанс — тікати. І як можна швидше. Оскільки ви обидва були для мене дуже корисними і відмінно послужили справі культури Андера, я хотів попередити вас, щоб у вас хоча б був шанс врятуватися. Я віддаю вам усі свої заощадження, щоб допомогти втекти.

— Ваші заощадження? — Несан похитав головою. — Ні, майстер Кемпбелл, ми їх не візьмемо. У вас є дружина і…

— Я наполягаю. А якщо знадобиться, то примушу. Тільки будучи впевненим, що хоч так зміг вам трохи допомогти, я буду спокійно спати по ночах. Я завжди роблю все, що в моїх силах, щоб допомогти вірним мені людям. Це останнє, що я можу зробити для вас обох. — Він вказав на шкіряний капшук. — Візьміть і поділіть між собою. Скористайтеся грошима, щоб виїхати подалі звідси. І почати нове життя.

— Нове життя?

— Цілком правильно, — кивнув майстер Кемпбелл. — Ви навіть зможете придбати собі мечі.

— Мечі? — Здивовано закліпав Морлі.

— Звичайно. Тут достатньо, щоб купити кожному по дюжині мечів. Якщо ви виїдете в іншу країну, там ви вже не будете хакенцямі, як тут. В інших країнах ви будете вільними людьми і зможете придбати собі мечі. Створіть собі нове життя. Знайдіть нову роботу, все нове. Маючи ці гроші, ви зможете познайомитися з хорошими жінками і доглядати за ними як годиться.

— Але ж ми ніколи не покидали Ферфілд! — Морлі мало не плакав.

Далтон Кемпбелл, спершись на стіл, нахилився до них.

— Якщо ви залишитесь, вас страчують. Гвардійці знають ваші імена і напевно шукають вас, поки ми тут з вами розмовляємо. Швидше за все вони вже наступають вам на п'яти. Я молю Творця, щоб вони не бачили, як ви йшли сюди. Якщо хочете жити, беріть гроші і змотуйтесь. Знайдіть собі нове місце.

Несан швидко озирнувся. Він нікого не бачив і не чув, але переслідувачі могли з'явитися в будь-який момент. Він не знав, що робити, але розумів, що вони повинні послідувати пораді Далтона Кемпбелла і бігти.

Несан схопив капшук.

— Майстер Кемпбелл, ви самий хороший чоловік, якого я коли-небудь знав. Мені дуже шкода, що я не зможу працювати на вас все життя. Спасибі вам за те, що сказали, що нас шукають, і за те, що даєте нам можливість почати все заново.

Далтон Кемпбелл простягнув руку. Несану ніколи раніше не доводилося обмінюватися рукостисканням з андерцем, і це виявилося приємним. Він відчув себе чоловіком. Далтон Кемпбелл потиснув руку і Морлі.

— Успіхів вам. Рекомендую роздобути коней. Купіть їх, а не крадіть, ні то наведете переслідувачів на слід. Я знаю, що це буде непросто, але постарайтеся поводитися природно, щоб не викликати підозр. Поакуратніше з грошима, не транжирте даремно на повій і випивку, інакше не встигнете озирнутися, як вони скінчаться. А якщо таке станеться, вас напевно схоплять, або ви не проживете достатньо довго, щоб померти від хвороби, якою вас нагородять повії. Якщо ви вдумливо скористаєтеся грошима, то зможете прожити на них кілька років, це дасть вам час влаштувати собі нове життя в будь-якому місці, яке вам сподобається. Несан знову потиснув Кемпбеллу руку.

— Дякую за поради, майстер Кемпбелл. Ми їм послідуємо. Купимо коней і поїдемо звідси. Не турбуйтеся про нас. Нам з Морлі доводилося жити на вулиці. І ми відмінно знаємо, як сховатися від ворожих нам тепер андерців.

Далтон Кемпбелл посміхнувся.

— Анітрохи не сумніваюся. Що ж, у такому випадку — щоб з вами перебував Творець!

Повернувшись на бенкет, Далтон виявив, що Тереза сидить на його місці і весело цвірінькає з міністром. Її сміх дзвіночком розносився по залу, супроводжуваний низьким сміхом Бертрана. Хільдемара, Стейн і торговці про щось тихо перемовлялися між собою.

Тереза з посмішкою взяла Далтона за руку.

— От і ти, милий! Тепер ти можеш з нами посидіти? Бертран, скажіть Далтон, що він занадто багато працює! Він повинен поїсти!

— Так-так, Далтон, ти трудишся набагато більше, ніж інші. Твоя дружина без тебе відчуває себе жахливо самотньою. Я тут намагався її трохи розважити, але її мої історії зовсім не цікавлять! Вона ввічлива жінка і робить вигляд, що їй весело, але насправді єдине, чого вона бажає, — це розповідати мені, який ти хороша людина, про що я знаю і так.

Тереза пересунулася на свій стілець, і вони з Бертраном звільнили для Далтона місце. Далтон жестом попросив дружину почекати. Зайшовши за спину міністра з Хільдемарою, він вклинився між ними, поклавши руки їм на плечі. Сановна пара схилила голови ближче.

— Я тільки що отримав нові відомості, які підтвердили інформацію, яка вже була у мене. Як з'ясувалося, перші звістки про цей злочин були вельми неточні. Насправді вбивць Клодін Уінтроп всього двоє. — Він простягнув міністрові запечатаний сувій. — Ось їх імена.

Бертран узяв папір, а по обличчю його дружини ковзнула посмішка.

— А тепер слухайте уважно, будьте ласкаві, — продовжив Далтон. — Я вже йшов у них по п'ятах, але, перш ніж ми встигли їх заарештувати, вони вкрали велику суму грошей з каси кухні та втекли. Зараз ведуться інтенсивні пошуки.

Він запитливо підняв брову, уважно дивлячись в обличчя обом слухачам, бажаючи переконатися, що вони зрозуміли: він сфабрикував цю історію не без причини. Вираз їхніх облич говорив, що вони чудово вловили прихований сенс слів.

— Завтра, в будь-який момент, коли захочете, оголосіть імена, зазначені в