П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

Зачувши в коридорі кроки, Несан задув лампу. Вони з Морлі завмерли, стоячи в темряві. Від жаху вони навіть перестали дихати. Кроки наблизилися. Несану хотілося втекти, але якщо вони побіжать, то їм доведеться вискакувати в двері, а за дверима-то якраз і знаходилися люди.

Люди. Неса зміркував, що крокують двоє. Охорона. Варта, здійснююча звичайний обхід.

Несан затремтів, знову уявивши свою страту на очах прагнучого крові натовпу. По спині струмком тік піт.

Двері розчинилися.

Несан бачив всталого в дверях стражника, освітленого зі спини світлом, яке лилося з коридору. Бачив він і меч на його стегні.

Несан з Морлі сховалися в глибині кімнати між полицями. Довгий прямокутник світла від дверей зупинився буквально біля шкарпеток чобіт неса. Він затамував подих, побоюючись ворухнути хоч пальцем.

Можливо, стражник, який увійшов зі світлого коридора не помітить їх у темряві.

Стражник закрив двері і рушив далі коридором зі своїм напарником, по ходу відкриваючи двері слідуючих кімнат. Незабаром кроки стихли вдалині.

— Несан, — видихнув Морлі, — мені терміново треба полегшитися! Не могли б ми забратися звідси, а?

Несану знадобилося зусилля, щоб заговорити.

— Звичайно.

Він ступив до дверей. Як приємно опинитися в порожньому світлому коридорі. Друзі поспішили до найближчого виходу — чорного ходу неподалік від пивоварні. По дорозі вони викинули обноски Морлі в помийницю.

Вони чули старого пивовара, виспівуючого п'яні пісеньки. Морлі намірився було зупинитися і прихопити з собою якої-небудь випивки. Несан, облизнувшись, деякий час пограв з цією думкою. Взагалі-то непогано. Він би теж не відмовився випити прямо зараз.

— Ні, — нарешті прошепотів він. — Я не хочу опинитися на пласі через випивку. У нас повно грошей. Купимо пізніше. Я не бажаю затримуватися тут ні однієї зайвої секунди.

Морлі знехотя кивнув. Вони поспішили до чорного ходу. Несан йшов попереду. Вони злетіли вниз по сходинках — тих самих, де вперше зустріли Клодін Уінтроп і «поговорили» з нею. Якби вона тільки прислухалася до попередження і зробила так, як велів їй Несан!

— Ми будемо забирати наші речі? — Поцікавився Морлі.

Неса зупинився і глянув на стоячого під освітленим вікном приятеля.

— А ти вважаєш, вони варті того, щоб заради них померти?

— Ну, взагалі-то ні, — пошкріб вухо Морлі. — Просто там залишилася красива настільна гра, яку мені ще батько подарував. Більше нічого такого в мене немає, крім одягу, та й то лише лахміття. Одяг, що зараз на мені, куди краще навіть того, в якому я ходжу на покаяння.

Загальне покаяння. Несан раптом з гострою радістю усвідомив, що їм більше ніколи не доведеться ходити на ці покаяння.

— Ну, у мене теж нічого цінного немає. Пара мідяків у скриньці. Але це дурниця в порівнянні з тим, скільки у нас зараз. Вважаю, нам треба рухатися в Ферфілд і купити там коней.

— А ти вмієш їздити верхи? — Скривився Морлі. Несан озирнувся, щоб перевірити, чи немає поблизу стражників, і дружньо підштовхнув Морлі вперед.

— Ні, але підозрюю, що ми навчимося досить швидко.

— Треба думати, — кивнув Морлі. — Але давай все ж купимо конячок нполагідніше.

Крокуючи по дорозі, вони в останній раз озирнулися на маєток.

— Я радий, що ми звідти забралися, — заявив Морлі. — Особливо після того, що сьогодні сталося. І радий, що мені більше не доведеться гарувати на кухні.

— Про що це ти? — Насупився Несан.

— А ти що, не чув?

— Чого не чув? Я весь день був у Ферфілді, доставляв послання.

Морлі схопив Несана за руку і примусив зупинитися. Обидва важко дихали.

— Про пожежу! Ти нічого не чув про пожежу?

— Пожежу? — Здивувався Несан. — Та що ти несеш?!

— Та на кухні. Сьогодні вдень. Вогнища в пічках раптом немов показилися!

— Показилися? Як це?

Морлі широко змахнув руками і видав щось на зразок реву, намагаючись зобразити вогонь, який виривається з дверцят печі.

— Вогонь раптом жахливо спалахнув! Хліб згорів начисто. Вогонь був таким сильним, що один котел оплавився.

— Не може бути! — Здивувався неса. — Хто-небудь постраждав?

Морлі розплився в хижій усмішці.

— Джиллі здорово обгоріла. — Він пхнув Неса ліктем у бік. — Вона якраз робила підливу, коли вогонь сказився. І їй обпалило її потворну лілову пику. Волосся згоріло, і взагалі. — Морлі задоволено засміявся — як людина, яка роками чекала винагороди. — Сказали, що вона швидше за все не виживе. І поки жива, буде моторошно страждати від болю.

Несана охоплювали складні почуття. Він зовсім не відчував співчуття до Джиллі, але все ж…

— Морлі, тобі не слід радіти, що постраждала андерка. Це зайвий раз демонструє нашу мерзенну хакенську сутність.

Морлі скривився і пішов далі. Майже всю дорогу вони бігли, пірнаючи в поле всякий раз, як з'являлася карета. Вони ховалися в пшениці або сорго, залежно від того, з якого боку було зручніше ховатися в потрібний момент. Там вони опускалися на землю і, затамувавши подих, чекали, поки карета проїде.

Несан виявив, що сприймає їх втечу швидше як звільнення, ніж як панічну втечу. Чим далі вони йшли від маєтку, тим менше він боявся, що їх спіймають.

У всякому разі, вночі.

— Думаю, вдень нам краще ховатися, — сказав він Морлі. — По крайній мірі спочатку. Будемо вдень ховатися в якому-небудь надійному місці, звідки видно, наближається хтось чи ні. А вночі будемо їхати, і