П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

— Ну, наскільки я розумію, Беата, ти влипла по вуха. І я не бачу ніякого іншого виходу, крім одного.

Так, будь ласка, — всміхнулася Тереза. Далтон взяв з протягнутої слугою страви два печені телячі яєчка. Хакенець став на коліна, граціозно випростався і пішов ковзаючою ходою. Далтон поклав м'ясо на тарілку, яку ділив з Терезою, із задоволенням жуючи свою улюблену страву — кролика в власному соку.

Далтон втомився, і йому до смерті набрид тривалий бенкет. У нього були не терплячі зволікання справи, які вимагали уваги. Звичайно, його найперший обов'язок служити міністру, але цьому самому міністру куди більше пішло би на користь, якщо б його помічник зараз потихеньку в тіні займався справами, замість того щоб сидіти на очах у всіх за верхнім столом, киваючи і сміючись з непристойних жартів міністра.

Бертран, розмахуючи шматком ковбаси, розповідав щось кільком багатим торговцям, котрі сиділи на дальньому кінці верхнього столу. По грубому реготу торговців і по тому, як Бертран помахував ковбасою, Далтон відмінно уявляв, якого роду речі той розповідає. Стейн більше всіх насолоджувався вульгарним анекдотом.

Як тільки сміх затих, Бертран вибачився перед дружиною і попросив вибачення за анекдот. Хільдемара хихикнула і лише відмахнулася, заявивши, що чоловік просто невиправний. Торговці засміялися з її добродушної терпимості до витівок чоловіка.

Тереза тихенько тицьнула Далтона ліктиком і пошепки поцікавилася:

— Що за анекдот розповів міністр? Мені звідси не було чути.

— Тобі слід дякувати Творцю, що він не обдарував тебе більш тонким слухом. Це один з тих Бертранових анекдотів, якщо розумієш, про що я.

— А! — Посміхнулася вона. — Але ти мені його будинку розповіси?

— Вдома, — посміхнувся Далтон, — я тобі його покажу, Тесс.

Вона гортанно розсміялася. Далтон взяв теляче яєчко і вмочив у часниково-винний соус. Дав дружині відкусити шматочок і злизнути соус з його пальців, а потім засунув у рот залишки.

Продовжуючи жувати, він звернув увагу на трьох сидячих на протилежному кінці залу Директорів, захоплених якоюсь серйозною бесідою. Вони активно жестикулювали, хмурились, хитали головами і підкреслювали пальцем щось ними сказане. Далтон знав, про що йде мова. Майже всі розмови в залі крутилися навколо однієї і тієї ж теми — вбивства Клодін Уінтроп.

Міністр, одягнений у вузький пурпурно-іржавий смугастий шкіряний дублет, надітий поверх розшитого золотом коле, нахилився ближче до Далтона, обійнявши його за плечі. Білий мереживний манжет міністра був заляпаний червоним вином, і здавалося, ніби у нього з-під його вузького рукава тече кров.

— Всі ще дуже сильно переживають смерть Клодін, — сказав Бертран.

— На жаль. — Далтон вмочив шматок баранини в м'ятне желе. — Це жахлива трагедія.

— Так, вона змусила нас усіх зрозуміти, наскільки ми ще далекі від ідеалів цивілізованості, до яких так прагнемо. Ця трагічна смерть показала нам, як багато належить зробити, щоб згуртувати хакенців і андерців в єдине мирне співтовариство.

— Під вашим мудрим керівництвом нам це вдасться, — з щирим ентузіазмом заявила Тереза, поки Далтон жував баранину.

— Дякую за підтримку, дорога. — Бертран нахилився ще ближче до Далтон і стишив голос. — Я чув, що Суверен, можливо, хворий.

— Правда? — Далтон злизнув з пальців м'ятне желе. — Хвороба серйозна?

Бертран з фальшивим сумом похитав головою, — ми не знаємо.

— Ми будемо за нього молитися, — сказала Тереза, ретельно вибираючи шматочок перченої яловичини. — І за бідного Едвіна Уінтропа.

Бертран посміхнувся.

— Ви дуже добросерда і турботлива жінка, Тереза. — Він втупився на ліф її сукні, ніби бажав розглянути за низьким декольте її добре серце. — Якщо я коли-небудь захворію, мені найбільше хотілося б, щоб за мене благала Творця настільки благородна жінка, як ви. Напевно його серце розтане від ваших ніжних слів.

Тереза засяяла. Хільдемара, гризучи шматочок груші, задала чоловікові якесь питання, і він повернувся до неї. Стейн, нахилившись до них обох, заговорив на якусь потрібну йому тему. Але коли слуга приніс тацю з підсмаженої яловичиною, Всі троє сіли прямо.

Стейн взяв жменю хрустких шматочків, Далтон тим часом знову глянув на Директорів, як і раніше захоплених розмовою. Оглядаючи протилежний стіл, він зустрівся поглядом з Франко Ховенлок. Вираз її обличчя показав йому, що вона не може почути, про що говорять Директора. Далтон не знав, що трапилося з її чарівним даром, але це ставало серйозною перешкодою.

Слуга простягнув міністрові срібну тацю. Бертран взяв кілька шматочків свинини. Підійшов наступний прислужник, пропонуючи ягнятину з сочевицею, яку любила Хільдемара. Чашник, перш ніж рушити далі, наповнив усі келихи на верхньому столі. Міністр власницьким жестом обійняв Хільдемару за плечі і щось зашепотів їй на вухо.

В зал увійшов слуга з кошиком хліба і відніс на сервірувальний столик, де хліб повинні були нарізати і розкласти на срібні тарілки. Зі свого місця Далтон не бачив, чи все в порядку з хлібом. Неабияку кількість випічки було пораховано невідповідною для бенкету і списано для роздачі бідним. Залишки бенкету, зазвичай у великій кількості, завжди роздавали біднякам.

У майстра Драммонда нині вдень при випічці хліба виникли якісь неприємності. Щось там пов'язане з «оскаженілою» плитою, як описав те що сталося шеф-кухар. Одна з жінок сильно обгоріла, перш ніж з плитою розібралися. У Далтона були більш серйозні неприємності, ніж згорілий хліб, так що він не став особливо вникати в подробиці.

— Далтон, — знову переключив міністр свою увагу на помічника, — вам вдалося виявити хоч якісь докази у справі про вбивство Клодін Уінтроп?

Хільдемара, яка сиділа по іншу сторону від міністра, здавалося, була вельми зацікавлена почути відповідь Далтона.

— Я веду розслідування в декількох багатообіцяючих напрямках, — спокійно відповів Далтон, — і сподіваюся незабаром довести слідство до кінця.

Їм,