Сказання Земномор'я - Урсула К. Ле Гуїн

Але, на жаль, королівські чарівники, які прийшли в лють після атаки дракона Орма на королівський палац і до того ж підігріті своєю перемогою в Пельнійському морі, встигли вже послати бойові кораблі до найдальших островів Західного Межі, де серед валунів і скель дракони влаштовували гнізда і ростили своє потомство. Воїни перебили безліч молодих драконів. Вони також «потрощили яйця велетенські» важкими молотами, і коли Орм дізнався про це, то знову запалав гнівом і «вогненною стрілою понісся до Хавнора». (Слово «дракон» і в ардичній, і в каргадській мовах зазвичай чоловічого роду, але насправді встановити статеву приналежність того чи іншого дракона практично неможливо, тим більше якщо маєш справу з найстарішим і найбільшим з них; це, власне, одна з таємниць драконівського племені.)

Еррет-Акбе, не встигнувши ще оговтатися від тяжких поранень, все ж кинувся слідом за розлюченим Ормом і відігнав його від Хавнора. Він переслідував дракона над островами Архіпелагу і Меж, не даючи йому приземлитися і намагаючись весь час тримати його над морем, поки, зовсім знесилені, вони не пронеслися над островами Драконячі Біги і не сіли на Селідорі, найдальшому острові Західної Межі. І там, на останньому березі Земномор'я, вони зійшлися в смертельному двобої і билися «кігтями і вогнем, мечем і словом», поки:

… потоком не потекла їх кров

І на піску змішалася.

І почервонів пісок від крові,

І перервався подих обох.

І біля краю галасливого прибою

Вони лежали, сплітаючись тілами.

І в царство смерті дракон

І людина зробили крок разом.

Як свідчить легенда, дізнавшись про це, король Махаріон відправився на Селидор, щоб «плакати біля моря». Він привіз в Хавнор меч Еррет-Акбе і помістив його на найвищу вежу свого палацу.

Після загибелі Орма дракони продовжували погрожувати західним островам, особливо коли їх провокували горезвісні «мисливці на драконів», проте нападати на густонаселені острови Земномор'я і мирні кораблі вони практично перестали. У цей період тільки дракон Євод з острова Пендор раз у раз робив грабіжницькі нальоти на Внутрішні острови. Але на той час, коли Калессін на прізвисько Найстаріший приніс Геда і Лебаннена на острів Рок, драконів над Внутрішнім морем не бачили вже кілька століть.

Махаріон пережив Еррет-Акбе всього на кілька років, так і не встановивши миру в своєму королівстві і сильно турбуючись про його долю. Існувала широко поширена думка, що, з тих пір як Кільце Миру втрачено, справжнього миру в Земномор'ї бути не може (як і справжнього короля). Смертельно поранений в битві з бунтівним лордом Гехісом з Хавенса, Махаріон встиг вимовити своє знамените пророцтво: «Той успадкує мій трон, хто живим пройде по темному царству смерті і вийде до дальнього берега дня». 

Темні часи, «Братство Руки», Школа Чарівників

Після смерті Махаріона в 452 р. королівський трон оскаржували відразу кілька претендентів; успіху не мав жоден, але буквально за кілька років їх чвари зруйнували всю державну систему управління. Острови Архіпелагу перетворилися в поля битв для спадкових феодальних князів і князьків, для правителів міст і для войовничих піратських ватажків. Мета у всіх, втім, була одна: собі збагатитись і розширити або хоча б захистити кордони своїх володінь. Торгівля і морське сполучення між островами хиріли під гнітом піратства, великі і дрібні міста, ніби равлики в раковині, заповзали всередину високих кріпосних стін; мистецтва і ремесла, рибальство і сільське господарство страждали від постійних воєн і бандитських нальотів; рабство, якого при королях не було практично ні на одному з островів Архіпелагу, стало досить поширеним, а магія перетворилася в розхожий інструмент для плетіння інтриг і грізну зброю піратів. Чарівники наймалися на службу до могутніх воєначальників і піратських ватажків; вони, власне, і самі часто прагнули стати правителями. Через безвідповідальність таких чарівників, через їх неправильний, збочений підхід до магічних мистецтв і магії, і самі чарівники стали користуватися поганою славою.

У цей період від драконів особливої загрози не було, а карги були поглинені власними внутрішніми чварами, і все ж розпад держави на островах Архіпелагу з кожним роком відчувався все гостріше. Моральні та інтелектуальні основи острівної культури завжди були найтіснішим чином пов'язані зі знанням основних законів «Творення», міфів і героїчного епосу Земномор'я і з навчанням всьому цьому молодого покоління. Та й культура будь-якого народу грунтується на дбайливому ставленні до наук і мистецтв, умінь і ремесел, а також — на правильному ставленні до магії і правильному її використанні.

«Братство Руки» (або «Союз Руки»), вільне співтовариство, основною турботою якого стали проблеми магічної етики та навчання магічним мистецтвам, було створене на острові Рок приблизно через сто п'ятдесят років після смерті Махаріона. Сприймаючи «Союз Руки» як загрозу своїй гегемонії, войовничі маги-правителі острова Уотхорт напали на острів Рок і перебили там майже всіх дорослих чоловіків. Однак братство вже встигло дати пагони і поширитися практично по всіх островах Внутрішнього моря. Під назвою «Жінки Руки» (оскільки після згаданого побоїща на Рокові майже не залишилося чоловіків) це співтовариство проіснувало кілька століть, створивши тонку, але дуже життєздатну інформаційну мережу, завдяки якій здійснювало зв'язок між островами, захист членів товариства і навчання молодих людей.

Приблизно в 650 р. сестри Елеаль і Яхан з острова Рок, а також Медрі-Шукач і деякі інші члени братства заснували на Рокові Школу, яка повинна була стати центром збору та поширення магічних знань. У цій Школі можна було не тільки відточувати власну майстерність і навчати інших, а й здійснювати етичний контроль над практичною магією. Завдяки братству і його представникам на інших островах, репутація Школи та її вплив швидко виросли. Одного разу королівський маг Таріель з Хавнора, справедливо сприймаючи Школу як загрозу неконтрольованій владі магів, з'явився на Рок з величезним флотом, бажаючи знищити тамтешніх чарівників. Однак був знищений сам, а його бойові кораблі розбиті вщент. Ця перша перемога мала гучний результат: Школа Чарівників на острові Рок стала вважатися абсолютно невразливою.

Завдяки зростаючому впливу Школи, магія поступово сформувалася в послідовну систему знань, і чарівники при її використанні все частіше керувалися моральними і етичними принципами. Учні Школи, закінчивши її, відправлялися на інші острови Архіпелагу, щоб за допомогою своїх знань протистояти беззаконню, що панувало в Земномор'ї, набігам піратів і нескінченним усобицям можновладних князів. Вони запобігали розбійницьким нальотам і грабежам, накладали штрафи і допомагали укладати економічні