Сказання Земномор'я - Урсула К. Ле Гуїн

Урсула Ле Ґуїн

СКАЗАННЯ ЗЕМНОМОР'Я

Передмова

Завершуючи роман «Техану», свою четверту книгу Земномор'я, я відчула, що дія її відбувається «тут і зараз». І, як це трапляється і в реальному світі, я абсолютно не могла уявити собі, що буде далі. Я могла здогадуватися, припускати, побоюватися, сподіватися, але я НЕ ЗНАЛА.

Отже, будучи не в змозі продовжувати розповідати історію життя Техану (бо це життя ще не завершилася) і вважаючи (що було досить нерозумно з мого боку), що любовна історія Геда і Тенар досягла того моменту, після якого зазвичай живуть «довго і щасливо», я і дала роману «Техану» підзаголовок: «Останній з переказів про Земномор'я».

О, яка я була дурна, як дурні часом бувають письменники! Адже поняття «тут і зараз» дуже рухливе. Навіть в межах однієї історії, одного сну, одного «колись давним-давно». Це поняття ніколи не має точного значення «тоді-то».

Років через сім або вісім після виходу в світ «Техану» мене попросили написати ще одну історію про Земномор'я. І варто було мені лише поглянути на знайомі колись обриси островів і Меж, як я зрозуміла, що поки я про Земномор'я абсолютно навіть і не думала, там постійно щось відбувалося, і тепер саме час повернутися туди і з'ясувати, що ж там діється ЗАРАЗ.

Крім того, мені захотілося дізнатися, яким було Земномор'я в інші, більш давні часи, задовго до народження Геда і Тенар. Мене давно вже спантеличували багато тамтешніх проблем, що стосувалися як всього Земномор'я в цілому, так і діяльності чарівників з острова Рок. Цікавили мене і деякі особливості поведінки драконів, а також багато іншого. І ось, щоб розібратися в поточних подіях, мені довелося спершу зайнятися історією і якийсь час провести у Центральному архіві Архіпелагу.

Єдиний спосіб, за допомогою якого письменник може досліджувати історію неіснуючої держави, — це спробувати розповісти про якусь конкретну подію і подивитися, що з цього вийде. По-моєму, майже тим же способом користуються і справжні історики, тобто ті, які займаються так званим реальним світом. Навіть якщо ми опиняємося свідками тієї чи іншої події, то чи здатні ми повністю оцінити її одразу, усвідомити її значення? Чи здатні хоча б просто згадати її деталі — поки не розповімо про неї кому-небудь? Ми розповідаємо лише свою власну версію тої чи іншої історії, зрозуміло… Ну а що стосується подій, пов'язаних з такими часами і місцями, які перебувають за межами нашого часу і нашого особистого досвіду, то тут нам не залишаєься нічого іншого, крім історій, розказаних про ці події іншими людьми. Зрештою, всі події минулого існують тільки в чиїйсь пам'яті, а пам'ять — це всього лише різновид уяви. Подія може бути реальною лише ТУТ І ЗАРАЗ; але як тільки воно переходить в категорію «минулого», її реальність чи нереальність повністю залежить від нас, оповідачів; залежить від нашої пам'яті, нашої енергії і нашої чесності. І якщо ми дозволимо тій чи іншій події випасти з нашої пам'яті, то лише уява здатна оживити хоча б останній відблиск того, що колись було реальністю. Якщо ж ми почнемо свідомо брехати, представляючи минуле у вигляді таких картин і історій, які нам самим більше подобаються, і надавати історичним подіям такого значення, яке нас більше влаштовує, то це буде звичайнісінька фальсифікація. Тягнути минуле за собою крізь час в заплічних мішках міфології і історії — заняття не з легких; але, як стверджує Лао-Цзи, мудрі люди подорожують без нічого, поклавши свій багаж на візок і крокуючи з ним.

Якщо ви створюєте або відтворює якийсь світ, якого ніколи не існувало, але який тим не менше має свою історію (абсолютно вигадану, зрозуміло), то дослідження такої історії має дещо інший характер, хоча основний посил і технологія обробки фактів залишаються приблизно тими ж, що у істориків, які займаються світом реальним. Тобто ви розглядаєте описані місця, факти і явища і намагаєтеся зрозуміти, чому все відбулося так, а не інакше; ви слухаєте розповіді аборигенів, спостерігаєте за їх діями та дуже серйозно думаєте про почуте, а потім намагаєтеся по можливості чесно розповісти про те, що бачили і чули, прагнучи, щоб розказане вами мало певний історичний сенс і достовірність.

П'ять історій, зібраних в цій книзі, так чи інакше продовжують дослідження (або, якщо хочете, опис) того світу, який був створений в перших чотирьох романах про Земномор'я. Загалом, це історії абсолютно самостійні, але все одно їх краще читати після того, як ви прочитаєте попередні романи: буде більше розуміння смислу.

В «Шукачі», наприклад, мова йде про часи вельми далекі; про те, що відбувалося років за триста до описаних в романах про Земномор'я подій; про так званий Темний Час. У цій же історії розповідається і про похождення деяких звичаїв і інститутів Архіпелагу і Меж. «Кістки Землі» — це розповідь про тих магів, що були вчителями вчителів Геда; і основна думка цієї історії: одного, навіть наймогутнішого, мага недостатньо, щоб зупинити землетрус. «Темна Роза і Діамант» оповідає про те, що могло би відбутися на островах Земномор'я в будь-який момент протягом останніх двох-трьох століть, бо це історія любові, а любов, як відомо, не знає меж ні в часі, ні в просторі. Розповідь «На Верхніх Болотах» має відношення до тих коротких, але досить багатих на події шести роках, протягом яких Гед був Верховним Магом Земномор'я. І, нарешті, в останній історії, «Стрекоза», йдеться про події, які відбулися через кілька років після описаних в фіналі роману «Техану» подій. Це такий собі місток між «Техану» і наступним романом «На інших вітрах». Такий собі «Драконів міст».

Щоб моїй пам'яті було легше переміщуватися вгору і вниз по часовій осі, крізь роки і століття, по можливості не порушуючи порядку подій і намагаючись звести протиріччя і всілякі нісенітниці до мінімуму, я вирішила, працюючи над цією книгою, користуватися (в міру сил, зрозуміло) більш чіткою методологією, для чого постаратися систематично викласти накопичені мною знання про народи Архіпелагу і Меж та їх історії в нарисі «Опис Земномор'я». Функції цього нарису споріднені функціям тієї найпершої великої карти Земномор'я, яку я зобразила понад тридцять років тому, починаючи працювати над «Чарівником…», коли мені просто необхідно було зрозуміти, який острів де знаходиться і як звідси потрапити туди — як у часі, так і в просторі.

Оскільки подібні вигадані факти — наприклад, карти уявних світів — являють для деяких читачів цілком реальний інтерес, я включила цей