Примхлива мрія - Agrafena

– Раз усе з'ясували, – Пашка знову обійняв мене, зарився носом у моє волосся і дзвінко чмокнув у маківку, – може, вже зглянешся над своїм чоловіком? Бо ще трохи і йому доведеться зайнятися самообслуговуванням.

Ще один ніжний поцілунок за вухом і тихий шепіт:

– Ти не забула, що нерви в мене не залізні?

Напруга відразу відпустила мене. На душі стало легко та спокійно. Я повірила, що Пашка не стане мене ні до чого примушувати силою. А те, що спокушатиме, мене не лякало. У цю гру можна грати і вдвох.

Я посміхнулася і поклала свою долоньку чоловікові на груди. Повільно погладила, відчуваючи, як він усім тілом потягнувся мені назустріч. Наблизився своїми губами до моїх і зупинився, чекаючи мого наступного кроку.

І я його зробила. Спочатку нерішуче доторкнулася до губ чоловіка, а потім, відчуваючи, як вони розслабилися і потеплішали, відкинула невпевненість і, точно як у моїх не зовсім скромних снах, накрила губами рота свого чоловіка, залучаючи його в пристрасний поцілунок. Сподівалася, що буде так само чудово, як було у сновидіннях.

Але ТАК не було. Було вдесятеро краще, навіть у сто!

Коли ми нарешті відірвалися один від одного, у мене перед очима все розпливалося, у вухах дзвеніло.

– Ходімо, мала?

– Ходімо...

А потім з'ясувалося, що методи Красіна-молодшого щодо доставлення дружини в ліжко нічим не відрізняються від методів Красіна-старшого. Щойно ми вийшли з машини, Пашка підхопив мене за талію, закинув на плече і побіг до вхідних дверей.

Ледве переступивши поріг свого будинку, він гаркнув на весь голос:

– Христина!

Коли дівчина залетіла в коридор, він кинув їй ключі від машини, наказавши загнати мою крихітку в гараж, а сам рушив сходами на другий поверх.

Ніколи не думала, що мій наречений буде тягнути мене як мішок з картоплею. Здавалося б, я повинна була ображатися на таке неввічливе поводження, але мені стало смішно.

Ледве стримуючись, щоб не розреготатися, уважно розглянула те, що в даному положенні було доступне моєму погляду.

Доступно було небагато, але це небагато, щільно обтягнуте джинсовою тканиною, було таким сексуальним! Чи то винна моя підвищена збудливість на цьому етапі, чи то я давно вже хотіла це зробити, але ніяк не наважувалася, але моя рука сама потягнулася до пояса чорних штанів, а потім спустилася ще трохи і ніжно погладила Пашку нижче спини.

Чоловік раптово смикнувся і загарчав:

– Віко, зупинись!

Я тихенько хихикнула і знову погладила, а потім ще й легенько стиснула все, що вміщалося в долоню.

– Ось чорт, – застогнав Пашка і, перестрибуючи через дві-три сходинки, помчав нагору.

Я б зараз розсміялася, але, оцінюючи його швидкість, не ризикнула. 

А потім було вже запізно. Пройшло не більше трьох секунд, а я вже лежала на спині на широкому ліжку в спальні, а над мною нахилився неперевершений перевертень.

– Ну, – погрозливо мовив він, – ти попала, крихітко.

– Навіть не сумніваюся, – усміхнулася я. – Тоді поцілуй мене, мій чоловік! 

Коли Павло сказав, що я попала, я навіть не уявляла, наскільки сильно... Але помилування не просила.

Я купалася в його ніжності, насолоджуючись нею. Тонула в вирі бурштинових очей, що знову змінили колір, але мені було вже байдуже. 

Я повністю втратила контроль над собою, загубилася в дотиках мого перевертня.

Серце гучно билося. Сила власного бажання палала всередині, розгоряючись подібно до лісової пожежі, вимагаючи взяти від цього чоловіка все, що він забажає дати, і ще трохи більше.

А Павло зовсім не заперечував. Він обдаровував мене цілим водоспадом любові і ніжності, запрошуючи у світ чуттєвих ласк та неймовірних задоволень. Іноді я йшла за ним, а іноді брала ініціативу у свої руки і кликала його за собою.

Здавалося, що сама Любов осінила нас своїм благословенням.

М'який і приємний чоловічий голос, від якого по спині пробігали мурашки, вимовляв слова, від яких паморочиться в голові і завмирає дихання: «Мей... мей тіа карі...». 

Ніколи не думала, що можна віддати всі сили, даруючи задоволення і отримуючи в сто разів більше. Коли яскравий спалах блаженства змусив моє тіло вигнутися дугою, на межі свідомості, що вислизає, я почула ледь помітний шепіт: «Не залишай мене, тіа, будь зі мною, кохана...».

Я, напевно, померла...

Нічого не бачу, не чую і не можу рухатися. Просто лежу і думаю. Якщо я померла, то чому думаю? Ах, так! Я ще дихаю, хоч і через раз. Значить, я ще тут, на цьому світі.

О! Так я ще й бачу, виявляється. Просто забула розплющити очі. Обережно повертаю голову і завмираю від захоплення. Мій чоловік спить. Зараз він виглядає як хлопчисько років вісімнадцяти. Обличчя розслаблене, губи зігнулися у легкій усмішці.

Анастасія мала рацію, коли казала, що її син дуже гарний.

Я, звісно, це знала й раніше. Але ніколи не розглядала Пашку так уважно, як зараз. Завжди бракувало часу. Постійно або сварилася з наполегливим блондином, або ховалася від нього.

Зараз навіть не можу пригадати, за що так злилася на Красіна. Ліниво ворухнула мізками і згадала – він намагався мене зґвалтувати. Принаймні, я тоді так подумала. Тепер уже не була в цьому впевнена.

Думаю, він би зупинився, коли я почала пручатися. Просто спочатку я гаряче відповіла на поцілунок, і перевертень не відразу зрозумів, що я намагаюся вирватися з його обіймів.

Після того, що сталося сьогодні, я впевнена, що він би зупинився.

А ще ці дівчата, які проводжали Пашку зацікавленими поглядами, тільки посилювали мою лють.

– Хочеш поговорити?

– Чому ти так вирішив? – Цікаво, але я навіть не здивувалася, коли почула його голос.

– Ти дивишся на мене, – звідки він знає, якщо сам очей не відкривав? – Я відчуваю твій погляд, – хлопець притягнув мене ближче, і я зручно вмостила свою голову йому на груди. – Він гріє як сонце, і, здається, від нього моя шкіра теплішає.