Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич

Потім дівчинка перемішала решту шматків і, залишивши їх на підлозі, схопилася і безшумно, немов тінь, зникла в темряві будинку.

Ілма затиснула вугіллячко, яке ще зберігало невиразне тепло вогню, що нещодавно горів, у долоні й попрямувала назустріч батькові.

Ріол неквапливо спустився сходами.

– Ти знову не спиш? – ласкаво запитав він.

– Думки не дають мені спокою... А потім я пішла слідом за Лоукою... Думаєш, вона коли-небудь заговорить?

– Необхідно з'ясувати, хто вона така. Коли повернеться Ітамар, ми застосуємо всю, доступну нам магію, щоб відкрити таємниці, які вона зберігає.

– Я також розмірковувала про це. Вона з'явилася під час мого обряду. Це знак, я впевнена. Ми з нею маємо бути пов'язані...

Ріол притягнув доньку до себе і поцілував у лоб.

– Ми неодмінно це з'ясуємо, люба.

– Ще одне, батьку... Я забула, а тепер згадала. Коли була в Лянсіді, то говорила з Анісою, служницею Тіаніти. Аніса хоче покинути дім Ітамара, але не бажає повертатися до своєї родини. Вона питала, чи не потрібна мені служниця...

– Аніса? – Ріол  замислився на якусь мить, – Так, я знаю, хто вона така... Але чому хоче піти від Тіаніти?

– Не знаю! Я поки ще не дала їй відповіді. – Ілма пересмикнула плечима і так міцно стиснула в долоні вугілля, що одна з гострих граней впилась в шкіру.

– І не давай. Потрібно з'ясувати причину і вже після приймати рішення. Почекаємо, поки повернеться Ітамар.

– Добре, батьку! До світанку ще далеко, я піду до себе і спробую  якось поспати.  Завтра проїде Даегар…

Насправді ж їй дуже хотілося краще розглянути те, що дісталося   від Лоуки. Інтуїція підказувала: дівчина вручила їй  те вугілля не просто так.