Версола. Книга 1. Колоніст - Сергій Залевський

Фраза Віктора повернула мисливця в реальність, і він здивовано перевів погляд на обличчя партнера, показуючи пальцем в груди.

— Ти це… сходи, подивися на себе в дзеркало…. а що ти там про дівчаток говорив?

Картина, побачена хлопцем у своєму відображенні, його сильно порадувала — груди були в численних рубцях, покритих легкою, шорсткою кіркою — трохи все чухалося, але це відчуття тільки покращувало гарний настрій: чухається, значить гоїться. Трохи пошкрябав ці шрами — поки що кірочка трималася щільно на своїх місцях, але це поки — герой не сумнівався, що за пару днів і це відпаде, і знизу залишиться здорова, молода шкіра.

— Безперечно ця планета і її мешканці йдуть мені на користь — думав хлопець, погладжуючи груди — і мені тут подобається!

Наступного дня вони прибули у «Версолу-2» і зайнялися найприємнішим — реалізацією трофеїв. Товар приймав незнайомий Віктору скупник в присутності особисто Кайла — чиновник чекав від двох мисливців чогось нового і не помилився — ця парочка знову привезла унікі.

— Гм, яке цікаве створіння — бурмотав скупник, розглядаючи цю суміш змія і восьминога — цікаво-цікаво… даю за кожного по десять тисяч.

Землянин з партнером переглянулися: якщо відразу дають по десять шматків, то потрібно спробувати поторгуватися!

— Давай п'ятнадцять за великого і тринадцять за його маленького друга — внесли вони ділову пропозицію.

Трохи поторгуватися і зійшлися на золотій середині: дванадцять з половиною за великий зразок і десять з половиною за маленький. Тельбухи з плямистого лева пішли за шістнадцять з чвертю косарів, два мозки з буйволів-альбіносів штовхнули за вісім тисяч — довелося пояснити чиновникові, що звірі теж ментально активні, тільки навпаки. Представники корпорації зацікавилися, коли партнери скинули їм невеликі ролики, де тварини були показані у момент їх активності. Тому ще п'ять упаковок мозкової речовини з чорних буйволів пішли вже за двадцять дві тисячі бон, печінку і інші органи додали в скарбничку дуету близько семи тисяч, а м'ясо з нового виду тварин потягнуло ще на одинадцять косарів.

— Яка краса! — Кайл тримав в руках бивень з білого буйвола і гладив його рукою — умієте ви дивувати… дам за кожен білий зразок по півтори штуки, а за чорний по штуці.

Знову зав'язалася невелика дискусія з приводу правильності системи ціноутворення, в результаті якої вдалося підняти первинний цінник на 15 %. Підсумком тривалого турне стало підтвердження кома про зарахування на рахунок кожного з партнерів п'ятдесяти двох тисяч бон: зараз хлопець мав в розпорядженні суму в двісті сорок шість тисяч місцевих грошей — залишилося тільки посміхнутися і попрощатися з представниками корпорації.

— Сподіваюся Волш, ти залишив мені одну порцію, як ми домовлялися? — поцікавився у напарника — почуваю себе чудово…. трохи груди чухаються, але це фігня. Так що я готовий…. та і доктор поруч, якщо що — доставиш мене туди.

Дегустацію провели відразу, як повернулися на стоянку — по селищу могла їздити тільки охорона, уся техніка паркувалася в спеціальних зонах відразу за стіною периметра: селище не славилося широкими проспектами, а масивна техніка мисливців була дуже габаритною. Спочатку пішов сирий продукт: гидота рідкісна, але вино, послужливо заготовлене його напарником, зробило свою справу, а потім основну частину делікатесу зажарили і зхрумкали разом з місцевим гострим соусом — у такому вигляді це дійсно було делікатесом.

— Слухай, Волш, якщо мене дійсно вирубає, як тебе тоді в савані, я тебе прошу — не тягни мене відразу до доктора, нехай організм спробує сам впоратися з ферментом… тільки, якщо зрозумієш, що вже далі нікуди.

— Коли я зрозумію, що вже далі нікуди, може статися так, що і тягти буде нікого і нікуди, так що не вчи мене.

Накрило землянина години через чотири — процес ходу хвороби чимось нагадував таку ж, як у Волша, тільки більш нестримно росла температура, і вже до вечора вона досягла 39,60 — до цього часу Віктор вже захворів, хоч і впадав в несвідомий стан, як його попередник по дослідах. За ніч температура добралася до 41,80 і далі не росла, але хлопець став плутати реальність і сон — теж почався жар і марення, і тепер вже Волш намагався зрозуміти мимрення свого друга і витирав його розчином з місцевим аналогом лимона. Іноді пацієнт немов опам'ятовувався і ставив напарникові питання, але мова була незнайома мисливцеві, і все що він міг, це говорити щось заспокійливе і далі витирати тіло мокрим рушником. Перебіг хвороби виявився швидшим і гострішим, але криза минула вже на другу добу — перевозити пацієнта в медичний центр Волш не бачив сенсу, а коли термометр видав 37,40, то остаточно заспокоївся і непомітно для себе заснув — втомився від переживань і двох ночей безсоння.

— Привіт мутантам — своєрідно привітався наступним ранком партнер з хворим — прийшов в себе, хворобливий, або дати тобі чого-небудь з аптечки…. щось ти виглядаєш недобре.

— Сам мутант — огризнувся хлопець, посміхаючись — на себе подивися, допоможи до столу дістатися, жерти хочеться неймовірно…. та і пити теж.

За сніданком обговорили плани — їхати прямо зараз назад в савану було неохота нікому, тому в найближчі п'ять-шість днів обидва компаньйони вирішили конкретно відпочити,… особливо в особистому сенсі — все-таки місяць каталися без жіночої турботи і уваги. При цьому сам хлопець не намагався зблизитися або завести більш-менш постійні стосунки — половину часу він проводив в поїздках, який йому був сенс тут зв'язуватися надовго з кимось? Ось в майбутньому він планував знайти собі дівчину по серцю, яка погодиться на його спосіб життя — на найближче майбутнє