Сплячі красуні - Стівен Кінг

— Підстава! — скочив на рівні Пітерз. — Це підстава!

Клінт більше не міг стримуватися. Він ступив уперед, вхопив коротуна за горло і потаскав його до стіни. Дон лупив Клінта по плечах і обличчю, дряпав нігтями йому щоки. Клінт душив, він відчував, як під його пальцями смикається Донів пульс, відчував, як стискається його борлак, відчував, як неймовірність, і розпач, і страх всього цього дня розтікається по його пальцях, неначе сік з грейпфрута. Навкруг його голови пурхала нетля. Потім вона поклала йому на скроню примарний поцілунок і відлетіла геть.

— Докторе Норкросс!

Клінт ввігнав кулак у м’яку торбу Пітерзового живота і вже тоді його пустив. Офіцер упав на диван і сповз униз, на підлогу, рачки. Він видавав якісь задавлені, тваринні звуки:

— Гиг-гиг-гиг.

Двері директорки, бахнувши, розчахнулись. Тримаючи електрошокер, у кабінет вступив Тіґ Мерфі. Щоки Тіґа волого блищали, колір зійшов йому з обличчя; він сказав Клінту, що з ним усе гаразд, але не було з ним гаразд, ні з чим і ні з ким не було гаразд.

— Гиг-гиг-гиг.

Пітер поповз від Клінта. Нетля, втративши цікавість до Клінта, тепер кружляла над повзучим чоловіком, неначе виводячи його геть.

— Ми якраз збиралися вас викликати, офіцере Мерфі.

Дженіс Котс, так і сидячи за своїм столом, балакала, ніби зовсім нічого не сталося.

— Містер Пітерз уже полишав приміщення і перечепився через складку на килимі. Допоможіть йому підвестися, якщо вас це не дуже обтяжить. Свої речі він може залишити в переодягальні.

Директорка відсалютувала Тіґу Мерфі чашкою і допила каву.

Розділ 12

1

— Тобто, офіцере, ви знаєте, що я схильна до нападів злоби, адже так?

Стоячи на поважній відстані від Вартівні, Ейнджел адресувала це риторичне запитання Ваннесі Лемплі. Джінет поряд з Ейнджел не мала ілюзій: їх чекає нелегка боротьба.

У сидячої перед пультом за пластиковим щитом Вартівні Ваннеси Лемплі небезпечно нахилились вперед її широкі плечі. Вигляд мала такий, ніби готова стрибнути просто крізь щит. Джінет здогадувалася, що, попри свою тендітну будову, Ейнджел у бійці може встругнути багато штук… але недостатньо, щоб упоратися з Лемплі.

— Фіцрой, це якась хитросрака погроза? І це серед того лайна, що відбувається сьогодні? В мене вже три утримуваних покрилися тим павутинням. У мене давно минув той час, коли я мала б пошабашити: я втомлена, як той чорт, а тобі хочеться мене випробовувати? Це погана ідея, я тобі обіцяю.

Ейнджел підняла руки:

— Ні, ні, ні, офіцере. Я просто так кажу, на вашім місці я б і сама собі не довіряла в такій, як оце тепер ситуації, окей? Мій список правопорушень сам за себе говоре, а ще є багацько такого, на чому я не впіймалась, хоча, ви ж розумієте, деталями поділитися я не можу.

Джінет торкнулася собі лоба і вивчала підлогу. Якщо в когось був для Ейнджел план вступу по звільненні на шлях міжнародної дипломатії, той хтось мусить його переробити.

— Забирайся к-херам звідси, ти, дурисвітко, — сказала Лемплі— Ось тому я й привела Джінет. На цих словах Ейнджел викинула вперед руку: «та-да!»

— Ну, це все міняє.

— Не глуміться.

Піднята Ейнджел рука впала їй вздовж стегна. Що було приязного в її обличчі, вивітрилося.

— Не глуміться з мене, офіцере.

— Не вказуйте мені, що я маю робити, утримувана.

Джінет вирішила: або зараз, або ніколи.

— Офіцере Лемплі, вибачте. Ми не хочемо створювати жодних неприємностей.

Ван, яка вже почала було, і то велично, підводитися зі свого стільця, сіла знову. На відміну від Фіцрой, яка буквально жила в рапортах про погану поведінку, володіла ними, мов тією чортовою нерухомістю в «Монополії», Сорлі була знана своїм привітним характером. І ще, за словами Рі Демпстер, над Сорлі поглумився отой отруйний шкряк Пітерз. Ван подумала, що її вона може вислухати.

— У чому справа?

— Ми хочемо наварити кави. Особливої кави. Щоб допомогти усім не заснути.

Перш ніж заговорити, Ван потримала з секунду палець на інтеркомі, а потім поставила очевидне запитання:

— Що ви маєте на увазі під особливою?

— Міцнішу за звичайну каву, — сказала Джінет.

– І вам теж дістанеться, — сказала Ейнджел, намагаючись утворити щедру усмішку. — Вона враз збадьорить.

— О, саме те, чого мені треба! Повна тюрма розперезаних утримуваних! Чудесно буде! Дозволь мені вгадати, Фіцрой, секретний інгредієнт там крек, кокаїн.

— Ну… не зовсім. Оскільки в нас його нема. А можна я спитаю таке: ви знаєте альтернативу?

Лемплі визнала, що не знає.

Заговорила Джінет:

— Офіцере, якщо ця Аврора скоро не розрішиться, люди тут ставатимуть неспокійними.

Джінет самій це цілком дійшло, вже коли вона говорила. Крім Мори Данбартон і ще кількох довічниць, для більшості, нехай і вдалині, світив маячок надії: кінець терміну. Свобода. В усіх сенсах і з усіх точок зору цей вірус Аврора раптом гасив ту надію. Ніхто не знав, що буде після сну, чи взагалі хоч щось буде. В цьому сенсі воно було схожим на рай.

— Вони почнуть хвилюватися, стануть неспокійними, наляканими, і ви можете отримати серйозну… проблему.

Джінет обачно не використала слова бунт, але саме таку проблему вона собі уявила.

— Вони вже хвилюються, неспокійні і налякані. Ви самі сказали, що вже троє наших злягли з цією штукою.

– І всі інгредієнти є там, у кухні. Вам просто треба дозволити нам туди зайти, а решту ми зробимо самі.

— Дивіться, я не хочу нахабніти чи наражатися на конфлікт. Ви ж мене знаєте, правда? Я намагаюся жити в злагоді. Строк у мене чистий. Я просто розказую вам про свою тривогу і пропоную отаку ідею.

– І ця ваша особлива кава зможе все владнати? Якийсь збудник зробить так, що всі стануть задоволеним цією ситуацією?

— Ні, офіцере, — сказала Джінет. — Це не те, що я думаю.

Пальці Лемплі знайшли витатуюване у неї на біцепсі зображення могильного каменя з написом «ТВОЯ ГОРДІСТЬ». Вона дозволила пальцям блукати по малюнку. Погляд її полинув угору, кудись понад вікном Вартівні.

До годинника, подумала Джінет, найбільш схоже, що там висить годинник. У Лемплі була ранкова зміна. Спати вона, мабуть, лягла о дев’ятій, щоб прокинутися о п’ятій чи о пів на шосту ранку і поїхати на роботу. З годинника у своїй камері Джінет знала, що зараз вже близько п’ятої — вечоріє.

Офіцер покрутила головою на товстій шиї. В неї темні дуги під очима, помітила Джінет. Ось що