Затьмарення - Філіп Кіндред Дік
— Я це розумію.
— То з ким спілкувався Арктор? — перепитав Генк.
— З міс Донною Готорн, — відповів Берріс. — Він регулярно, використовуючи різноманітні відмовки, їздить до неї і підтримує з нею зв’язок.
— Підтримує зв’язок. Ти про що? — засміявся Фред.
— Я стежив за ним, — пояснив Берріс, говорячи повільно й чітко,— на власному автомобілі. Він про це не знав.
— Часто він до неї їздить? — запитав Генк.
— Так, сер,— відказав Берріс.— Дуже часто. Так часто, як...
— Вона — його дівчина, — сказав Фред.
— Містер Арктор також... — почав Берріс.
— Думаєш, у цьому щось є? — запитав Генк, повернувшись до Фреда.
— Нам однозначно варто поглянути на його докази, — мовив Фред.
— Принесіть свої докази, — наказав Беррісу Генк. — Усі. Найбільше нас цікавлять імена — імена, номери автомобілів, телефонні номери. Ви коли-небудь бачили, щоб в Арктора була велика кількість наркотиків? Більше, ніж у того, хто вживає?
— Звичайно,— відказав Берріс.
— Яких саме?
— Різних. У мене є зразки. Я обережно взяв зразки... щоб ви могли їх проаналізувати. Їх я також можу принести. Їх досить багато, і вони всі різні.
Генк і Фред перезирнулися.
Дивлячись перед собою незрячим поглядом, Берріс усміхнувся.
— Чи є ще щось, що ви хочете нам зараз повідомити? — запитав його Генк. Фреду ж він сказав: — Можливо, варто послати разом з ним офіцера, щоб зібрати докази.
Маючи на увазі: «Щоб пересвідчитися, що він не запанікує і не втече, не спробує передумати й звалити».
— Я хочу сказати ще одне, — мовив Берріс. — Містер Арктор — наркоман, залежний від Препарату С, і його розум наразі схиблений. Його стан погіршувався впродовж досить довгого часу, тому зараз Арктор — небезпечний.
— Небезпечний, — повторив за ним Фред.
— Так, — підтвердив Берріс. — У нього вже трапляються стани, спричинені ураженням мозку Препаратом С. Певно, у нього уражене перехрещення зорових нервів, оскільки він має слабку іпсилатеральну складову... А також... — Берріс відкашлявся. — Також пошкодження мозолистого тіла.
— Такі непідтверджені домисли, — проказав Генк, — як я вже казав і застерігав вас, нічого не варті. У будь-якому разі за доказами з вами поїде наш офіцер. Гаразд?
Усміхнувшись, Берріс кивнув.
— Але взагалі-то...
— Ми подбаємо, щоб офіцер був у штатському.
— Мене можуть... — Берріс зажестикулював. — Мене можуть вбити. Як я сказав, містер Арктор...
Генк кивнув.
— Добре, містере Берріс, ми цінуємо те, що ви нам повідомили, як і те, що ви зараз надзвичайно ризикуєте, і якщо все вийде так, як ви кажете, якщо інформація виявиться справді важливою і її можна буде використати в суді, тоді, звісно...
— Я тут не заради цього, — сказав Берріс. — Ця людина — хвора. У неї пошкодження мозку. Від Препарату С. Я тут через те...
— Нас не цікавить, через що ви тут, — відрізав Генк. — Нас цікавить лише, чи ваші докази та інформація хоча б чогось варті. Решта — ваші проблеми.
— Дякую вам, сер, — сказав Берріс і заусміхався, розплившись у посмішці.
13
Повернувшись до кабінету 203 поліцейської лабораторії психологічного тестування, Фред байдуже слухав, як обидва психологи пояснювали результати його перевірки.
— У вас спостерігається радше феномен суперництва, ніж порушення. Сядьте.
— Добре, — всівшись, стоїчно відказав Фред.
— Суперництво,— сказав другий психолог,— відбувається між лівою і правою півкулями вашого мозку. У цьому випадку ми маємо справу не з одним хибним чи пошкодженим сигналом, а швидше з двома, які взаємодіють між собою, будучи носіями конфліктної інформації.
— Зазвичай,— пояснив перший психолог,— особа користується лівою півкулею. У ній розташована система «я», відома як еґо, або свідомість. Вона є домінантною, адже саме в лівій півкулі завжди міститься мовленнєвий центр; точніше білатералізація вимагає розташування вербальних здібностей чи то валентності зліва, а просторових здібностей — справа. Ліву півкулю можна порівняти з цифровим комп’ютером; праву — з аналоговим. Таким чином, білатеральна функція — це не зовсім дублювання; обидві системи перцепції сприймають і обробляють інформацію по-різному. Проте у вас жодна півкуля не є домінантною, і вони не доповнюють діяльність одна одної. Одна з них говорить вам одне, а інша — інше.
— Це — так, ніби ваш автомобіль має два індикатори рівня пального,— сказав другий,— і один показує, що ваш бак повний, а інший — що порожній. Обидва не можуть казати правду. Вони конфліктують між собою. Однак у вашому випадку немає того, який працює правильно, і того, який зламався, це... Я ось що маю на увазі. Обидва індикатори мають справу з однаковою кількістю пального: одне пальне, один бак. Тобто вони перевіряють одне й те саме. Ви ж, у кабіні, маєте до баку з пальним опосередкований стосунок завдяки індикатору або у вашому випадку — індикаторам. Фактично бак може цілковито відвалитися, а ви про це й не здогадуватиметесь, доки не спалахне яка-небудь лампочка на панелі приладів або врешті-решт не зупиниться двигун. У жодному разі не повинно бути два індикатори, які показують конфліктну інформацію, оскільки за таких умов ви не отримуєте ніякої інформації про стан речей узагалі. Це не схоже на ситуацію з основним і допоміжним індикаторами, коли допоміжний вмикається, щойно виходить із ладу основний.
— І що це значить? — запитав Фред.
— Впевнений, ви вже знаєте,— відказав психолог, котрий сидів лівіше. — Ви вже відчували це, щоправда, не розуміючи, чому так відбувається і що це таке.
— Півкулі мого мозку конфліктують? — спитав Фред.
— Так.
— Чому?
— Препарат С. Він часто спричиняє такі функціональні відхилення. Саме на це ми й очікували, і це підтвердили тести. Пошкодження виникли в зазвичай домінантній лівій півкулі, права ж намагається компенсувати ці недоліки. Проте подвоєні функції не виконуються ними в злагоді, бо ваше тіло не готове до такого ненормального стану. Цього взагалі не мало статися. Ми називаємо це перехресним сигналом. Він пов’язаний із феноменом розділеного мозку. Ми можемо вдатись до гемісферектомії правої півкулі, але...
— Коли я злізу з Препарату С,— перебив Фред,— це мине?
— Імовірно, — кивнувши, мовив психолог, що сидів ліворуч. — Це — функціональне ушкодження.
— Але, можливо, це — пошкодження органічного типу,
