Капiтани космосу - Костянтин Семенович Лемешев
— Роман міг загинути? — з острахом запитав я Забралова.
— Міг, — суворо відповів генерал. — Адже апарат у нього відібрали. В якому стані сам Кравченко — невідомо. І все ж ставка на те, що диверсанти постараються зберегти йому життя, залишається в силі. Клейн — розумний і знає, що без Кравченка йому не оволодіти апаратом. Що зараз робиться на піратському човні, невідомо. Ми певно знаємо, що через три години сорок дві хвилини апарат, який знаходиться в сейфі, повинен по заданій нами програмі автоматично викликати «райдугу», що зруйнує човен і все, що буде кілометрів за п’ять навколо. Ви розумієте, що кожна секунда дорога. Діяти треба швидко і рішуче. Якщо у Клейна все благополучно з приладами після наших «поправок», його човен лише через дві години зможе вийти в нейтральні води. Цей час — строк для виконання вашого завдання. Будь-що треба затримати човен, врятувати Кравченка, взяти диверсантів. Ідіть зараз до полковника Жихарєва. Як будете готові, відразу заходьте до мене. Тут (Забралов показав точку на карті) ви повинні бути через одну, максимум через півтори години.
Я майже бігом направився до полковника Жихарєва. Через кілька хвилин я знову стояв перед Забраловим. На мені був вільний сіро-зелений комбінезон космічного костюма. Груди випиралися колесом вперед: під комбінезоном на зручних лямках висів зіркоподібний апарат.
— Майор Новиков до польоту готовий! — доповів я Забралову.
— Добре, Германе Володимировичу. На прощання хочу сказати, що, крім гарячого бажання виконати завдання, ви повинні відчути величезну відповідальність за кожен свій вчинок, майоре. Справа не лише в захопленні диверсантів. Головне — не дати в руки паліям війни цього великого винаходу, що може стати найстрашнішою зброєю. «Райдугою» Кедрова ми боремося за мир, за оволодіння космосом, а нам заважають, провокують на конфлікти. Всі великі держави закінчують роззброєння, а світовий фашизм і досі марить про реванш. В агонії він здатний на все. Зараз, коли йде роззброєння, фашистами здійснена диверсія поблизу наших кордонів, це повинно ще більше підняти нашу пильність. Не дати себе обдурити дешевим маневром — головне в нашій роботі. Ясно?
— Ясно, товаришу генерал. Дозвольте вилітати? Забралов накинув на плечі плащ і зробив крок поперед мене в коридор. На маленькому вузенькому дворі шуміла злива, а вгорі майже суцільною канонадою гримів грім.
— Як бачите, — зупинив мене Забралов під навісом під’їзду, — мені довелося спеціально звернутися в бюро погоди і замовити на цей момент грозу і дощ. Ваш відліт залишиться непоміченим. В квадраті 16 384 зараз відбувається те ж саме. Але через дві години там буде повний штиль — врахуйте. Візьміть цей плащ. Він при необхідності може стати невеликим надувним човном, крім того, тут, в кишенях, НЗ їжі і вода. Дійте.
Я потис генералові руку і вийшов на бетонну площадку під шалені струмені дощу, в гуркіт грому і спалахи блискавок. Натягнувши рукавички, я обережно торкнувся великим пальцем правої руки до мізинця. В окулярах засвітилося приємне голубе світло, а в масці-шоломі запахло озоном. Навколо мене з’явилася райдужна сяюча куля. В цю мить спалахнула блискавка. На екранах окулярів я побачив, що вона на мить засліпила Забралова. А коли він знову поглянув на площадку, мене там вже не було. А я ще кілька хвилин дивився, як генерал, вийшовши з-під навісу, підставив обличчя під холодні струмені: безсонна напружена ніч давалася взнаки навіть йому, що звик до найнесподіваніших перевантажень в роботі.
23 травня. В квадраті 16 384
Нарешті я знову маю змогу щось записати. Останні дні були до хвилини і секунди заповнені роботою. Ніколи було й оглянутися. А вчора ввечері Забралов наказав відпочивати. І я перш за все знову відвідав Романа Кравченка в лікарні. Стан його все ще тяжкий. Розривна куля попала йому в ребро під серцем, численні уламки проникли в легені, та Роман вже не втрачає свідомості і був би зовсім бадьорим, якби не прикре усвідомлення того, що його наречена виявилася шпигункою. З його розповіді я дізнався, що довелося йому пережити після викрадення. Ось як це було.
…Кравченко опам’ятався після різкого уколу в руку. Відкривши очі, побачив над собою низьку білу стелю, яскраво освітлену люмінесцентними лампами. Біля високого вузького стола, на якому він лежав, немов приготовлений до операції, стояло кілька чоловіків. Ось один з них, в білому халаті, нахилився над столом — рука Кравченка знову здригнулася від уколу. Кравченко глибоко зітхнув, стримуючи стогін.
— О, у капітана Кравченка залізне здоров’я, — почувся скрипучий голос. — З приємним пробудженням!
Кравченко миттю згадав фальшивого майора Петрова, події на березі і зрозумів все. Він зробив зусилля, щоб піднятися, але тугі ремені міцно і надійно прикували його тіло до вузького прямокутника стола.
— Спокійно, капітане, — самовдоволено вів далі скрипучий голос. — Ваше здоров’я залізне, та моя клітка для вас — сталева. Познайомимось ще раз, капітане. До ваших послуг барон і полковник Клейн, шеф підводного атомохода «Акула». Як бачите, капітане, не всі підводні човни можна знищити вашою «райдугою». І не завжди ми зазнаємо поразки. Бувають і «райдуги», що попадають в зуби «Акулі».
— Найприкріші розчарування породжуються передчасною радістю, полковнику. Я простий військовий інженер, і мій досвід вам нічого не дасть.
— Ого-го! — зареготав Клейн. — Коли б я був таким простим інженером і володів секретом «райдуги», я б давно став володарем всіх континентів. Нумо, згадайте, хто такий капітан Кравченко, — звернувся Клейн до високого матроса.
— Капітан Кравченко, — виступив наперед високий, — кадровий офіцер, льотчик-космонавт вищого класу, інженер, спеціаліст з теорії і практики далеких перельотів. Його батько полковник Андрій Кравченко співробітничав у роки другої світової війни з інженером Кедровим, тоді ж після контузії потрапив у полон до нас. Перша дружина капітана Кравченка померла, і він місяць тому познайомився у Владивостоці з Вірою Михайлівною Смирновою, яка стала його нареченою.
Кравченко довгим ненавидячим поглядом подивився в очі Клейна.
— Не будете говорити? — зігнав посмішку Клейн. — Що ж, спробуємо обійтись спершу без ваших консультацій: наші інженери розгадували
