Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн
Вона показала Бену поцілунок Фостера, пояснила, що він означає, і показала також дивовижний відбиток, який залишив Майк.
— Всі вони знають, що означає поцілунок Фостера і як важко його отримати... І раніше вони вже бачили деякі з див Майка, і вже майже дозріли, щоб серйозно взятися за справу й працювати над тим, щоб піднятися у вище коло.
— Це важко?
— Звичайно, Бене, — для них важко. У твоєму та моєму випадках, а ще із Джилл та кількома іншими, — ти знаєш їх усіх, — Майк одразу ж допустив нас до братерства. Але з іншими Майк спершу тренує і навчає, — не віри, але способу реалізувати віру в роботі. Це означає, що вони починають з вивчення марсіанської. А це непросто; я сама ще не ідеально нею володію. Проте так багато Щастя у тому, щоб працювати та вчитися. Ти запитав мене про розміри Гнізда... Дай подумати: Дюк, Джилл, Майкл, я; двоє фостерітів; Доун... Один обрізаний єврей з дружиною та чотирма дітьми...
— Діти в Гнізді?
— О, більше десятка. Не тут — у гніздах для пташенят одразу за дверима; ніхто не зможе медитувати під галас та шум дітей та виховання Неда. Хочеш глянути?
— Гм... Краще пізніше.
— Подружжя католиків з немовлям, — відлучених від церкви, мушу сказати, бо їхній священик про все довідався. Майк по-особливому їм допомагає; для них це серйозне потрясіння, хоча й абсолютно не обов'язкове. Кожної неділі вони прокидаються дуже рано, щоб, як і зазвичай, піти на службу, — проте люди про них пліткують. Одна родина мормонів нового розколу, це ще троє, — та їхні діти. Решта — звичайні протестанти та один атеїст... Тобто він думав, що він атеїст, доки Майк не відкрив йому очі. Він прийшов сюди, щоб поглузувати; і залишився, щоб навчатися, і вже скоро стане жерцем. Ще дев'ятнадцятирічні змужнілі — я впевнена, що всіх важко перерахувати, оскільки ми дуже рідко збираємося разом у Гнізді, за винятком нашої служби у Сокровенному Храмі. Гніздо побудоване для вісімдесяти одного, — це «тричі наповнений» чи тричі перемножений між собою. Але Майкл каже, що буде багато очікування до того, як нам знадобиться більше гніздо, і до того часу ми вже побудуємо власні гнізда. Бене, може, ти хотів би глянути на зовнішню службу? Побачити, як Майкл виголошує проповідь, — замість того Щоб слухати мої теревені? Майкл якраз зараз виступатиме.
— Ну, так, — якщо це не складно.
— Ти можеш піти й сам. Проте я хотіла б піти разом з тобою... У мене немає справ. Лише хвилинку, любчику, поки я наберу пристойного вигляду.
— Джубале, вона повернулася за кілька хвилин у балахоні, схожому на мантію Свідка Анни, — проте підрізаному по-іншому, з рукавами у формі янгольських крил, високим коміром і вишитим над серцем знаком, який Майк використовував для Церкви Усіх Світів, — дев'ять концентричних кіл та умовне зображення Сонця. Це вбрання було мантією жриці, її ризою; Джилл та інші жриці носили такі ж, хіба що мантія Патті була з непрозорого, цупкого синтетичного шовку і піднімалася так високо, щоб закрити її татуювання, — й так само спускалася аж до зап'ястків з тієї ж причини. Вона надягла панчохи, чи, можливо, шкарпетки, — й несла в руках сандалі. Джубале, вона так сильно змінилася! Це додало їй величності, навіть божественності. Обличчя в неї дуже миле, — і я побачив, що вона була значно старша, аніж мені здалося на перший погляд, хоча й не на років двадцять, як стверджувала. У неї була витончена зовнішність, і я думав — який же сором, що хтось колись торкався татуювальною голкою її шкіри.
Я знову одягнувся. Патті попросила мене зняти черевики, тому що ми не збиралися виходити тим же шляхом, що й прийшли. Вона провела мене назад — через Гніздо та коридор; ми зупинилися, щоб взутися, і спустилися пандусом десь на кілька поверхів, аж доки не дійшли до галереї. Це було щось на кшталт ложі огляду головної аудиторії. Майк стояв на краю сцени. Ані кафедри, ані вівтаря — просто лекційна зала з великим символом Усіх Світів на стіні позаду. На сцені з ним стояли також і жриці в мантіях; з тієї відстані мені здалося, що то була Джилл, — але ні: це була інша жінка, трохи схожа на Джилл і майже така ж красива. Інша верховна жриця — Доун, Доун Ардент.
— Як її звали? — перебив Джубал.
— Доун Ардент — від народження Гіґґінс, якщо ти такий прискіпливий.
— Ми з нею знайомі.
— Знаю, що так: за плітками ти — хтивий козел. Вона дуже тобою захопилася.
Джубал похитав головою.
— Маленька помилка. З Доун Ардент, яку я мав на увазі, ми лише бачилися десь зо два роки тому. Вона мене навіть не пам'ятає.
— Ще й як пам'ятає. І збирає всі ті побрехеньки й записи, що ти продаєш, під кожним псевдонімом, який змогла відстежити. Зазвичай вона засинає під них, і це дарує їй прекрасні сни, — з її слів. Більше того, вона, без сумніву, знає, хто ти. Джубале, у тій великій вітальні у центральній частині Гнізда є лише одна прикраса, — ти вже мені вибач це слово: це зображення твоє голови в натуральну величину. Виглядає так, наче тобі відтяли голову; на обличчі — жахлива усмішка. Як я зрозумів, це знімок з прихованої камери, яку встановив Дюк.
— От же шибеник!
— Його потайки попросила Джилл.
— Ще один шибеник!
— Сер, ви говорите про жінку, яку я люблю, — хоча я й не один такий. Проте Майк втягнув її в це. Тримай себе у руках, Джубале: ти — покровитель Церкви Усіх Світів.
Джубал здавався нажаханим.
— Вони не могли так вчинити зі мною!
— Уже вчинили. Та не засмучуйся: це неофіційно і ніде не публікувалося. Але Майк вільно вшановує тебе у Гнізді серед водних братів, — за те, що ти почав всю цю виставу і пояснив йому все так, що він, нарешті, зміг зрозуміти, як пристосувати марсіанську теологію до людей.
Джубал виглядав
