Веселка тяжіння - Томас Пінчон
Німці зареєстрували народження і батькове ім’я (за моряцьким звичаєм, він записав для неї своє ім’я — так, він дав своє ім’я) у центральній реєстраційній установі у Віндгуку. Незабаром на маму й дитину видали подорожній документ для повернення до села її племені. У перепису населення, проведеному колоніальними властями задля встановлення кількості вбитих ними тубільців, одразу по тому, як бушмени повернули Енціана до села, зазначалося, що його мама померла, але її ім’я в документах збереглося. Видана Енціанові у грудні 1926 року віза для в’їзду до Німеччини й опісля клопотання про надання німецького громадянства також зберігаються в берлінському архіві.
Немало довелося попоходити Чичеріну, щоб зібрати всі ці папери. Спершу він знайшов кілька згадок у документах Адміралтейства. За часів Феодори Олександрівни, отої, що в лайковій білизні, доступ Чичерін мав трохи ліпший, ніж тепер. До того ж уже набрав чинності Рапальський договір, тому в Берліні повідкривали безліч ходів. Той дивний папірець… якоїсь миті нудотного самозвеличення йому стає цілком зрозуміло, яким чином убитому єврею-однофамільцю вдалося влаштувати настільки продуманий театр у Рапалло, і лишень з єдиною реальною метою — повідомити Вацлаву Чичеріну про існування Енціана… життя у гарнізоні на сході, як і певні наркотики, роблять такі речі дивовижно очевидними…
Але, на жаль, ця одержимість, схоже, стала його погибеллю. Досьє, яке Чичерін збирав на Енціана (йому навіть випала нагода ознайомитися з інформацією, якою володіла радянська розвідка про тодішнього лейтенанта Вайссмана, Südwest і його тамтешні політичні пригоди), скопіював якийсь запеклий апаратчик і підшив у досьє самого Чичеріна, і так сталося, що місяць чи два по тому хтось настільки ж анонімний виписав Чичеріну путівку до Баку, і він понуро вирушив на перше пленарне засідання ВЦК НТА (Всесоюзного центрального комітету Нового Тюркського Алфавіту), де його одразу ввели до складу Комітету з питань звука
. подібний до [g] — дзвінкий, увулярний, вибуховий, і Чичеріну годі розпізнати різницю між ним і звичайним [g] — він лишень з’ясував, що всі Призначення на Дивні Літери зарезервовані для таких нездар, як він сам. Шацьк, горезвісний ленінградський назальний фетишист, який приходить на партійні з’їзди із чорною атласною хустинкою, тільки уявіть, і не раз таки не втримувався, витягував руку і буквально гладив носи могутніх посадовців, він також засланий сюди, в Комітет з питань звука θ, де постійно забуває, що θ у НТА — це , а не російське [f], тож гальмує процес і сіє замішання на кожному робочому засіданні. Здебільшого він воює за переведення до Комітету з питань звука : «Або, по суті, — підсувається ближче, важко дихає, — тут підійде звичайний [n] або навіть [m]…» Імпульсивний і неврівноважений жартун Раднічний клеїв дурня в Комітеті з питань звука , нейтрального голосного, щось на зразок млявого «ех», і узявся втілювати прожект, здатний зародитися хіба що в голові людини з манією величі, щодо заміни всіх голосних у Центральній Азії — а навіщо спинятися на цьому, чому б не замінити ще кілька приголосних на оці нейтральні «ехи»… що аж ніяк не дивно, якщо взяти до уваги його послужний список самозванця і майстра фальшивих резолюцій, а також блискучу, хоча й приречену на невдачу, змову — зацідити Сталіну в пику виноградним тортом, у якій він брав участь лишень такою мірою, щоб потрапити до Баку, а не кудись у значно менш приємне місце.Звісно, Чичерін тягнеться до товариства безнадійних. Невдовзі, якщо не бере участі у черговій комбінації Раднічного з проникнення на нафтове родовище, щоб перелицювати бурову вишку на велетенський пеніс, Чичерін вештається арабськими кварталами міста у компанії сумнозвісного українського шанувальника гашишу Багногоркова із Комітету з питань щілинного [k] (звичайний [k] тут позначається [q], а [с] вимовляється з чоканням), чекає на продавця наркоти або відбиває наїзди Шацька. Чичеріну спадає на думку, що насправді його запроторили до палати військової божевільні у Москві, а пленарні засідання — просто галюцинації. Тут ніхто з розумом не дружить.
Найбільше мороки він має через боротьбу за владу з Ігорем Блобадяном, представником партії у престижному Комітеті з питань звука [g], Блобадян фанатично хоче забрати у Комісії Чичеріна всі звуки
і замінити їх на [g], використавши запозичені слова як проміжну ланку. У залитому сонцем задушливому буфеті ці двоє глузують одне з одного над тарілками із запіканкою та грузинським фруктовим супом.Виникає криза щодо того, який із [g] використовувати у слові «стеноґрафія», навколо цього слова палають неабиякі пристрасті. Одного ранку Чичерін бачить, що з конференц-зали чомусь позникали всі олівці. Щоб помститися, Чичерін з Раднічним наступної ночі йдуть до конференц-зали комітету Блобадяна з пилкою по металу, напилками та горíлками і реформують увесь алфавіт на його друкарській машинці. Вранці весело, Блобадян бігає колами і дуже довго й голосно верещить. Чичерін на засіданні, збори закликають до порядку, ХРУСЬ! — і два десятки мовознавців та бюрократів гепаються на сраку, відлунює щонайменше дві хвилини. Чичерін, усе ще сидячи, помічає, що ніжки всіх стільців навколо столу підпиляні, потім прикріплені за допомогою воску і знову полаковані. Таки-так, працювали професіонали. А раптом Раднічний подвійний агент? Час добродушних жартів відходить у минуле, далі Чичеріну працювати самому. Ретельно, при світлі ламп, коли маніпуляції з літерами радше сприятимуть іншим видам просвітлення, Чичерін транслітерує вступну суру святого Корану згідно з НТА, а тоді влаштовує все так, щоб її за підписом Ігоря Блобадяна роздали на засіданні арабістів.
Це неабияка заявка на халепу, та ще й чималу. Арабісти — справжні психи, вони палко лобіюють Новий Тюркський Алфавіт на основі арабських літер. У коридорах виникає шарпанина з непримиренними кириличниками, шепочуться про бойкот
