Веселка тяжіння - Томас Пінчон
Блендова роль тут лишається незрозумілою. У нотатках Джемфа є згадки про те, що він налагодив для Штіннеса та його партнерів постачання тонн приватних грошей, відомих як «нотґельд», а також «векселів Мефо» для Веймарської республіки, ще однієї лазівки в бухгалтерському обліку Ялмара Шахта, аби в офіційних паперах не було щонайменшого натяку на закупівлю зброї, заборонену умовами Версальського договору. Деякі угоди на випуск банкнот були укладені з массачусетською паперовою фабрикою, і так сталося, що в раді директорів цієї фабрики був Лайл Бленд.
Підрядник мав назву «Паперова компанія “Слотроп”».
Він помічає своє прізвище і не надто дивується. Воно тут дотичне, як і більшість дрібниць під час дежавю. Він впирається поглядом у сім чорнильних значків, і замість раптового променя світла (хай навіть у вигляді людини: золотого застережного світла) з’являється неприємний біль у шлунку, страшенно відчутний, як блювота, те саме запаморочення, що якось здолало його у «Гіммлер-Шпільзалі». Аеростат охоплює його голову, ґумовий, просторий, тисне зусібіч, так, знайоме відчуття, так, але… Ще у нього стояк, і то не знати, з яких причин. Знову запах, запах, що з’являється до початку свідомої пам’яти, слабкий хімічний сморід, загрозливий, нав’язливий, ніде такого не знайдеш — це віддих Забороненого Крила… есенція нерухомих фігур, що чекають на нього всередині і спонукають віднайти таємницю, якої він не зможе пережити.
Одного разу йому щось заподіяли, він лежав у кімнаті, геть безпорадний…
Його ерекція стугонить десь осторонь, наче підключений Ними до його тіла інструмент — як колоніальний аванпост, тут, у грубому і голосистому світі, ще одна контора, що репрезентує їхню білу і далеку Метрополію…
Сумна історія, таки сумна. Слотроп, уже знервований, читає далі. Отже, Лайл Бленд? Аякже, саме так. Він туманно пригадує, що раз чи двічі бачив дядька Лайла, коли той приїздив до тата, люб’язний світловолосий крутій, такий собі Джим Фіск[319] місцевого значення. Бленд завжди хапав малого Тайрона і розгойдував за ноги. Тоді то було так собі, навіть непогано, бо Слотроп не мав особливої пристрасті до вертикального положення.
Судячи з прочитаного, Бленд або передбачив крах Штіннеса раніше за інших, або просто нервував. На початку 23-го він почав продавати Штіннесові акції. Якийсь пакет через Ласло Джемфа продали у власність «Хімічної корпорації Grössli» (потім «Psychochemie AG»). Один з активів, переданий покупцю, значився як «всі майнові права у підприємстві «Schwarzknabe». Продавець погоджується виконувати обов’язки спостерігача доти, доки працівника Schwindel не замінять на такого ж із боку покупця. Прийнятність кандидатури визначається продавцем».
Сталося так, що в досьє був і Джемфів кодовий словник. Частинка структури особистості. «Швіндель[320]» стало кодовою назвою для Гуґо Штіннеса, старого пердуна з почуттям гумору. А «Шварцкнабе[321]» позначався ініціалами «Т. С.».
Так-так, розмірковує Слотроп, це ж, мабуть, я. Звісно, якщо відкинути малоймовірне розшифрування «Тямуща Срань».
Позначений як заборгованість з боку «Шварцкнабе», в досьє зберігається неоплачений повторний рахунок з Гарвардського університету, близько 5000 доларів, разом з відсотками, «згідно з домовленістю (усною) зі Шварцфатером».
«Шварцфатер[322]» — кодова назва «Б. С.» Нею, якщо відкинути малоймовірне розшифрування «Безглузда Срань», позначали Слотропового татуся Бродеріка. Чорний Татко Слотроп.
Гарний спосіб дізнатися, що двадцять років тому твій тато уклав з кимсь угоду, щоб отой хтось розщедрився тобі на освіту. Якщо добре помізкувати, Слотроп так і не спромігся належним чином зіставити заяви часів Депресії про неминучий родинний крах із комфортом, яким насолоджувався у Гарварді. Хай там як, але про що все ж таки домовилися тато з Блендом? Хай Бог милує, таж мене продали «IG Farben», немов телячий бік. Спостереження? Штіннес, як і всі промислові барони, мав приватну шпигунську мережу. Так само як і «IG». А чи означає це, що Слотроп перебував під наглядом — м-можливо, від самого народження? Ех…
У мозку знов оселяється страх, його не виженеш звичним «та хер вам»… Запах, заборонена кімната на самому дні пам’яті. Нізащо не побачиш, не розрізниш. Нема бажання. Все пов’язано з Найгіршим.
Він знає, що то за запах: хоча для цього ще зарано, судячи з паперів, хоча він ніколи не наражався на цю гидоту в денних координатах свого життя, але десь у глибині, у непроглядному мороці, серед непевних обрисів, де годинники й календарі мало чого варті, він знає — сморід, який не дає йому спокою, виявиться запахом «Imipolex G».
А ще є нещодавній сон, який Слотроп не хотів би побачити знову. Він був у своїй старій кімнаті, вдома. Літній день, бузок і бджоли, тепле повітря з відчиненого вікна. Слотроп натрапив на дуже давній словник технічної німецької мови. Словник падає, розгортається на сторінці, що гороїжиться чорним шрифтом. Слотроп читає, Доходить до ДЖЕМФ. У визначенні йдеться: «Я». Він прокидається, благаючи Його ні, — але навіть прокинувшись, не сумнівається і залишатиметься впевненим, що Воно може прийти до нього ще раз, Йому достатньо лише схотіти. Можливо, і тобі таке сниться. Може, Воно і тебе застерігало — ніколи не вимовляй Його імені. Якщо так, ти розумієш, як тепер почувається Слотроп.
І от він зводиться на ноги, підходить до дверей товарного вагона, що чмихає під гору, відсуває двері, висковзує — рухайся, рухайся — і вилазить драбинкою на дах. За фут від його обличчя у повітрі завис подвійний ряд блискучих зубів. Тільки цього бракувало. Майор Марві з Артилерійської технічної служби Американських сухопутних сил, лідер «Мамок Марві», найкрутішої команди технічної розвідки в усій, курва, Зоні, містере. Слотроп може називати його Двейном, якщо захоче.
— Буґі, буґі, буґі! Хапай чорних зайців з джунглів у наступному вагоні! Вііі-ха!
— Хвилинку, — каже Слотроп, — я, здається, спав, чи що. — Холодно в ноги. А той Марві таки доволі товстий — холоші заправлені у блискучі армійські черевики, складки жиру звисають над плетеним ременем, на якому теліпаються сонцезахисні окуляри, ствол 45-го калібру, рогова оправа, волосся зализане назад, очі, немов запобіжні клапани, аж вилазять з орбіт,
