Квантовий воїн - Джон Кехо
Те ж саме стосується й данаїд-монархів***, які щоосені мігрують у спеціальні місця для зимування за тисячі кілометрів, із північно-східної частини Сполучених Штатів і Канади до Центральної Мексики в північному напрямку. Ці метелики є третім, четвертим чи навіть п’ятим поколінням монархів, які мігрували на північ від Мексики, і вони безпомилково прямують туди, де ніколи не були. Не просто в те саме місце, звідки відлетіли їхні предки, а навіть на те саме дерево.
Інші види тварин, птахів і комах мають різноманіття не менш вражаючих здатностей, кожна з яких служить спеціально для того, аби допомогти їм вижити в середовищі, у яке вони потраплять. Ми (людський рід), як і решта біологічних видів, таким же дивовижним чином запрограмовані для конкретного середовища існування, однак, як стало відомо зараз, наше середовище складається з чогось більшого, ніж уявляли собі раніше. Це не лише фізичний світ, у якому ми можемо бачити речі й торкатися їх. Сьогодні відомо про можливе існування безлічі частотних областей поза простором і часом. Природа, яка налаштовує кожен вид на максимальну ефективність, заклала в нас дивовижну програму, призначену не тільки для того, щоб заробляти на життя, виховувати дітей та прагнути віднайти особисте щастя, незалежно від того, якими б важливими та значущими не були для нас ці речі. У нашому генетичному коді, як тепер розуміємо, існують складні космічні програми, а також можливості, які навіть складно собі уявити. Схоже, що ми цілком можемо бути космічними створіннями з такими запрограмованими долями та можливостями, про які нам ще тільки доведеться дізнатися. І починаємо це робити саме зараз.
*** Данаїда-монарх — вид метеликів з родини німфалід.
***
Данаїда-монарх — вид метеликів з родини німфалід.
Розділ 3. Квантова реальність
Люди, яких квантова теорія не приголомшує, просто не розуміють її.
Нільс Бор
У квантовій реальності все, що ми думаємо, знаємо та розуміємо про світ, у якому живемо, перевернуте догори дриґом. У квантовому світі ми перестаємо існувати так, як звикли думати про своє існування, натомість перетворюємося на енергетичну систему, де все пов’язане між собою. Це світ єдності, взаємопов’язаності та пульсуючих енергетичних полів. Закони часу та простору замінюють інші закони, які часто видаються нам нелогічними. Істина та чудеса нашої реальності є значно складнішими й загадковішими, ніж можемо собі уявити, а найприголомшливіша річ у цьому квантовому світі полягає в тому, що енергія дуже чуйно реагує на силу наших думок.
Донедавна наука послуговувалася двома різними підходами для пояснення нашої реальності: загальною теорією відносності Ейнштейна та квантовою теорією1. Жодна з них не була здатна достоту пояснити те, що відбувається у Всесвіті, тож учені користувались одразу ними обома, хоча ті певною мірою суперечили одна одній. Аж ось у 1980-х рр. на сцену виходить теорія струн2, яка допомагає подолати прірву між цими двома підходами. Згідно з цією теорією, окрім нашого, існують й інші виміри, паралельні всесвіти, і всі вони втримуються разом завдяки складній та витонченій композиції вібруючих струн енергії. Усе це чудово, однак проблема в тому, що існувало п’ять різноманітних теорій струн, кожна з яких мала власні, часто суперечливі ідеї. У царині теорії струн панували суперечності та плутанина. Усе докорінно змінилося в 1995 р., коли фізик Едвард Віттен, якого вважають одним із найвидатніших науковців у цій галузі, на конференції фізиків, яка проходила в Університеті Південної Каліфорнії, приголомшив присутніх своєю (як він її називав) «теорією-М»3. Ніхто достеменно не знав, що означала ця літера «М». Дехто припускав, що це «магія», інші думали, що то «містерія» чи «матриця», а були й такі, хто вважав, що тут не обійшлося без почуття гумору: Віттен просто перевернув першу літеру свого прізвища, і з літери «W» вийшла «M». Сам учений відмовлявся це коментувати. Однак він зробив ось що: зібравши докупи весь наявний матеріал щодо різних теорій струн, виснував, що, ймовірно, ми живемо на гігантській мембрані в багатовимірному просторі, де вимірів існує набагато більше, ніж ми собі уявляли. Якщо бути точним — одинадцять. Більша кількість вимірів відкриває для нас більше можливостей і дає більше свободи. Ця ідея справді була приголомшливою. На початку важко повірити в таку неймовірну думку, проте ми говоримо про сучасну фізику, і цю ідею підтримують найвидатніші наукові уми планети4.
Як теорія струн, так і квантова теорія по-своєму показують справжню реальність, але квантова теорія першою піддала сумніву наші припущення, а квантова механіка змінила наш погляд на все навколишнє. Квантова теорія спричинила зміну уявлення про фізичний світ. Стара класична модель фізики, що існувала до появи квантової теорії, ґрунтувалася на трьохсотрічній ньютонівській моделі, згідно з якою малі та великі фізичні тіла взаємодіють одне з одним і все елементарно пояснюється причинно-наслідковими зв’язками. Це була механістична модель, у якій Усесвіт керувався математичною точністю. Проте, коли сімдесят років тому на сцену вийшла квантова теорія, усе перевернулося догори дриґом і ті моделі, що, здавалося, пояснювали, як саме працює наш Всесвіт, раптово стали фікцією. Однак нову модель було не так просто зрозуміти, як стару, і вона пропонувала нам таке дивне бачення, що спершу видавалося навіть нелогічним5.
Наприклад, виявилося, що субатомні частинки, які, як вважалося раніше, є крихітними шматочками матерії, котрі взаємодіють одне з одним за загальновідомими законами фізики, насправді так не поводяться. З’ясувалося, що вони мають подвійну природу й подекуди ведуть себе як частинки, а інколи — як хвилі. Також мають загадковий взаємозв’язок, який називають «нелокальністю», і це означає, що вони можуть з’являтися майже всюди6. Cубатомні частинки нагадують хамелеонів (бувають і хвилями, і частинками), тому сучасні фізики прозвали їх «квантами», що мають обидві якості. Вони не перебувають в одному місці в один час: кожен окремий квант одночасно є і «тут», і «там» і може потенційно опинитися будь-де в просторі-часі. Ще більше вчених здивувало і приголомшило те, що, доки кванти не виміряти чи побачити, вони не матимуть якихось визначених характеристик — натомість існуватимуть у декількох станах рівночасно. Кванти можна побачити у вигляді частинок, лише спостерігаючи за ними. Коли ми спостерігаємо за квантами (під час складних дослідів), вони застигають у формі, яку називаємо частинкою, проте, коли не дивимося на них,
