Квантовий воїн - Джон Кехо

Свідомість, яким би зухвалим це не видавалося на перший погляд, мабуть, існувала ще до Великого вибуху. Хоча дехто з наукової спільноти, тільки-но зачувши цю теорію, починає лементувати й стверджувати, що немає жодних доказів на підтвердження цього, я відповім їм: немає також жодних доказів, які б це спростовували. Як виявилося, свідомість приховує ще більше таємниць, ніж ми вважали раніше. Чим вона є і звідки з’явилася — це питання як для науковців, так і для містиків, які мають тут рівні права.

Зі зростанням нашої обізнаності з питанням свідомості виникла й нова ідея щодо Всесвіту. Сучасні наукові моделі виникнення Всесвіту здебільшого дотримуються теорії Великого вибуху, за якою Всесвіт з’явився приблизно 13,6 мільярда років тому внаслідок потужного вибуху, що привів у рух космос. Немає жодних очевидних причин спростовувати цю теорію, проте вона чомусь ігнорує одну важливу річ: як Всесвіт міг постати з нічого?

Фізик Алан Ґут із Массачусетського технологічного інституту погоджується з цим11. «У тому й проблема, — визнає він. — У класичній теорії Великого вибуху нічого не говориться про те, що відбувалося до вибуху. Що його спричинило?»12 Логічно буде припустити, що, хоча Великий вибух, безсумнівно, створив «наш» Усесвіт, цілком імовірно, що щось цей вибух мало спричинити, і це «щось» інколи називають Метавсесвітом (meta у перекладі з класичної грецької мови означає «за межами»). Іншими словами, за межами Всесвіту, в якому ми живемо, існує інша світобудова — материнський Всесвіт, із якого постав наш Усесвіт і, цілком можливо, ще багато інших. Це не нова ідея, і прихильники теорії струн припускають, що саме так усе й було. Серед них багато провідних науковців, які вважають, що поруч із нашим існує безліч паралельних усесвітів і що Великий вибух — це тільки один з мільйона таких же можливих явищ у цьому загадковому Метавсесвіті.

Квантова когерентність вказує в цьому ж напрямку. Когерентність — це загальновідомий феномен, який означає, що субатомні частинки можуть взаємодіяти між собою, проте сьогодні виявляється, що космічна когерентність значно складніша, ніж ми звикли вважати. У цій просторово-часовій системі частинки або елементи поєднуються майже миттєво. Ейнштейн називав це «примарною дією на відстані»13, і хоча знав про це явище, воно непокоїло його, адже вчений не міг дати йому пояснення. Когерентність нашого Всесвіту показує, що всі зірки та галактики певним чином пов’язані. Це свідчить про те, що попередній Всесвіт став першопричиною народження нашого, майже так само як генетичний код батьків визначає наше зачаття та становлення особистості. Якщо річ у цьому (і доказів стає все більше), то припущення, що свідомість передувала Великому вибуху, стає не просто можливим, а й цілком імовірним.

Якщо свідомість насправді передувала Великому вибуху, то не так уже й важко уявити, що саме вона могла бути першопричиною. Мабуть, цей принцип допоможе нам знайти, як говорив Ейнштейн, «найелементарніше з усіх можливих припущень, яке об’єднає докупи всі встановлені факти».

Цілком розумно буде припустити, що свідомість могла створити квантовий вакуум (енергетичну павутину). Це пояснить, чому вони так тісно пов’язані. Квантовий вакуум зазвичай називають основою, яка породжує всі речі, що існують у відомому нам Усесвіті.

Фізик Бом назвав процес створення реальності за допомогою квантового вакууму «інформацією»****, маючи на увазі такий процес, де енергія, яка міститься всередині (тобто «ін») енергетичної павутини, фактично «формує» свого реципієнта. Ідея ін-формованого Всесвіту дозволяє по-новому подивитися на те, що відбувається в нашій світобудові й у нас самих. Коли вся реальність ін-формується квантовим полем і все з усім взаємопов’язане, ми можемо підтримувати контакт з будь-якою частиною цієї системи, незалежно від того, де вона перебуває: на протилежному боці вулиці чи в іншій галактиці. Ми здатні отримати доступ до будь-чого в цій складній системі та скористатися ним для будь-якої потреби. Свідомість, котра існує скрізь і є частиною всього, дозволяє нам зробити це, щойно ми збагнемо як.

Отже, постало друге важливе питання. Хто ж ми такі, що можемо це зробити? Як нам слід сприймати себе тепер? В одній реальності ми — індивідуальності, люди, які створюють родини, працюють на роботі, живуть своїм життям у просторово-часовій частотній області. Проте паралельно, у квантовій реальності, ми — енергетичні системи, що вібрують у широкому квантовому полі, яке існує в іншій частотній області. Отже, живемо в обох областях водночас і повинні брати це до уваги, якщо прагнемо зрозуміти своє життя. Ми можемо сприймати себе як людей із фізичними тілами або ж як розпливчату пляму інтерференційних картин у космічній голограмі — в обох випадках буквально матимемо рацію, адже обидві інтерпретації є саме тим, що з нами відбувається.

Нейронауковець Карл Прібрам пояснював цю подвійну природу нашої реальності так: «Якщо проникнути всередину Всесвіту та поглянути на нього як на голографічну систему, ви побачите іншу реальність. І ця інша реальність здатна пояснити ті речі, яких наука не могла й досі: паранормальні явища, синхронізми, вочевидь, значущий збіг обставин»14. Прібрам зрозумів, що якщо довести голографічну модель до її логічного кінця, то перед нами може відкритися ймовірність того, що об’єктивна реальність — світ, у якому існують машини, гори, будинки та міста, — можливо, взагалі не існує або принаймні існує не так, як ми собі це уявляємо. Він думав, чи є можливість того, що твердження містиків упродовж сторіч було правдою; реальність — це майя, ілюзія, і насправді те, що нас оточує, є резонуючою симфонією енергетичних форм хвиль, «частотною областю», яка перетворюється на той світ, який ми бачимо, лише після взаємодії з нашою свідомістю?

У 1951 р. Бом опублікував книжку «Квантова теорія», котра одразу поповнила ряди класичної літератури. Однією з найприголомшливіших заяв Бома стало те, що відчутна реальність нашого повсякденного життя насправді є певною ілюзією. У її основі лежить глибший порядок існування речей, величезний первинний рівень реальності, який породжує всі об’єкти та явища фізичного світу. Бом назвав цей глибинний рівень реальності «імпліцитним (тобто згорнутим) порядком», тоді як наш рівень існування — експліцитним, або розгорнутим. Він використовував саме такі терміни, адже вбачав усі форми, що існують у Всесвіті, результатом незчисленних згортань та розгортань між цими двома порядками. Оскільки все в космосі постає в результаті цього процесу, він вважав безглуздим розглядати Всесвіт як такий, що складається з «частин». Коли Бом описував Усесвіт, то надавав перевагу терміну «голорух»15, оскільки лексема «голограма» не передає динамічної та завжди активної природи того, що насправді відбувається. За словами