Квантовий воїн - Джон Кехо
* Зулуський шаман і старійшина племені. (Тут і далі прим. пер., якщо не зазначено інше.)
** Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019.
Кредо Мутва*
Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019.
Зулуський шаман і старійшина племені. (Тут і далі прим. пер., якщо не зазначено інше.)
**
Розділ 2. Свідомість
Наш мозок… Він такий маленький, та все ж приховує він безліч таємниць.
Далай-лама
У 1995 р. нейробіолог Альваро Паскуаль-Леоне провів у Гарвардській медичній школі серію експериментів, які значною мірою залишилися поза увагою громадськості, однак отримані ним результати були приголомшливими й назавжди змінили наше уявлення про самих себе. Паскуаль-Леоне зібрав групу добровольців, які мали в контрольованих умовах однією рукою програвати на піаніно просту музичну вправу й робити це якомога плавніше. Упродовж п’яти днів піддослідні практикувалися в грі по дві години щодня, а по завершенні кожного дня їм проводили транскраніальну магнітну стимуляцію (ТМС), яка допомагала вченим спостерігати за роботою мозку. За результатами ТМС складалася карта моторної кори кожного учасника дослідження, і через тиждень таких занять науковці помітили утворення нових зв’язків. Фізична дія (гра на піаніно) спричинила утворення нових нейронних зв’язків у мозку. Хоча то й було цікаво, проте в цьому не було нічого дивовижного — навпаки, очікувано. З’являлося все більше даних на підтримку того, що повторювані фізичні дії впливають на нейронну мережу мозку, і цей експеримент лише підтвердив уже відоме1.
А ось справді захопливим видався наступний експеримент. Паскуаль-Леоне створив порівняльну групу, учасники якої мали виконати таку ж вправу, однак цього разу, замість того щоб справді грати на піаніно, їх попросили просто подумки уявити собі цю гру. Думками вони програвали той самий музичний уривок, не рухаючи пальцями, а лише уявляючи весь процес. Дивовижно, що уявна гра на піаніно, як і справжнє відтворення музичного уривка, спричинила виникнення таких самих нових зв’язків. У моторній корі ці зв’язки активувалися самими лишень ментальними образами. Як і справжні рухи пальцями, уявні викликали синаптичні зміни в корі головного мозку. Коли людина просто уявляла собі, як рухає пальцями, це викликало зміни в мозку, схожі на ті, коли б вона дійсно це робила.
Таке вражаюче відкриття показало, що нейронна активність мозку взаємопов’язана зі змістом нашої свідомості. Важливість цього відкриття неможливо переоцінити. Основні висновки, зроблені Паскуалем-Леоне, полягають у тому, що мозок сам створює певні зв’язки у відповідь на сигнали, які отримує, і що ці сигнали самоскеровуються нашою свідомістю. Я виділив це слово, адже така здатність утворювати нові нейронні зв’язки має величезне значення. Відкривши для себе цю істину про власне єство, ми тим самим розшифрували код, який приховувався від людства впродовж усієї історії існування нашого виду. Відгадавши цю загадку, ми випустили з пляшки джина і, затамувавши подих, дивимося на можливості, які відкрив перед нами той взаємозв’язок між свідомістю та мозком.
І якщо цього недостатньо, то скажу, що наш мозок приховує ще не одну таємницю. Безліч дослідників, які вивчають цю тему, сьогодні припускають, що мозок є своєрідною голограмою3. Голограма — таке явище, де ціле міститься в кожній та в усіх його частинках. Скажімо, в голографічній фотозйомці ви можете зробити світлину квітки та розколоти фотопластинку навпіл і тоді побачите не половину квітки, а два окремі її зображення. Розколіть її на чотири частинки — і на кожній з них буде ціла квітка. Так можна продовжувати до нескінченності, поділяючи фотопластинку на все менші й менші частинки. Коли ви зменшуєте розмір знімка, картинку стає все важче розібрати, проте зображення на ній усе ще залишається цілісним.
Коли ми говоримо про мозок як про голограму, то маємо на увазі, що кожна його частинка, навіть окрема клітина, відображає або несе в собі функціонування мозку як чогось цілісного. Нейровчені активно вивчають цю теорію, та все ж іще більш інтригуючою видається ймовірність того (як би фантастично це не звучало), що кожний окремий людський мозок насправді є голографічною частинкою всього Всесвіту.
Це могло б здатися чимось неймовірним, якби не той факт, що схожі теорії детально розглядалися в багатьох світових релігіях. Наприклад, кабала4 вчить нас, що кожна людина — це мікрокосм макрокосму, або ж «маленький Усесвіт в мініатюрі». Кабала — це містичне вчення юдаїзму, джерелами котрого є ґрунтовні писання, згідно з якими як людина, так і Всесвіт розподілені на десять окремих сфер, або ж джерел енергії, які, взаємодіючи, утворюють нашу реальність. Цей процес називають «древом життя». Отримуючи доступ до цих джерел і сил, що містяться в них, ми одержуємо ключі до розуміння свого єства та космосу. Згідно з цим давнім містичним ученням, усі сили, що перебувають у безмежному Всесвіті, також є і в кожному людському створінні. Ми — фрагментовані голографічні частинки космосу, тому маємо доступ до всього, що будь-коли існувало чи ще існуватиме.
Моя зацікавленість духовністю та метафізикою виникла майже сорок років тому, коли, досліджуючи свідомість, я наштовхнувся на ці вчення. Багатство знань про свідомість, якими володіли великі релігії й шаманізм, вражало. Насправді ж часто виникає потреба відокремити догму від справжнього сенсу певного вчення, однак глибина розуміння процесу взаємодії свідомості з фізичним світом приголомшила мене, а ще більше вразив той факт, що цим знанням уже тисячі років. Більшість величних духовних традицій, про які я дізнався, мають свої складні методології, які допомагають відкрити приховану мудрість і працювати із силами Всесвіту, хоча ці вчення зазвичай утаємничені в метафорах і притчах5. У цій книжці я неодноразово говоритиму про такі релігійні традиції, як християнство, буддизм та кабала. Я обрав ці три релігії тому, що ознайомлений з ними найбільше і вони
