Квантовий воїн - Джон Кехо
Я сам готував собі їжу й обігрівав хижу дров’яною піччю. Поруч із хатиною лежали дрова, які я заздалегідь порубав і склав докупи. Щоразу як виходив, аби взяти трохи полін для печі (а це було кілька разів на день), говорив собі: «Поглянь, у тебе ж не одне поліно. І не два. У тебе багато дров». Коли йшов на прогулянку, то казав: «Поглянь на це багатство краси довкола тебе. Дерева, звуки, вода, тварини: довкола так багато прекрасного». Коли я дивився на нічне небо, то нагадував собі про безліч зірок та галактик, про неосяжність усього цього. Дорогою до міста, де бував раз на тиждень, аби купити скромні пожитки першої необхідності, дивився на високі будівлі й нагадував собі про корпорації, яким вони належать, — напрочуд успішні та багаті. В уяві я ставав частиною цієї енергії та створював вібрації достатку. Я не прагнув володіти тими будинками: завдяки думкам про людей, які володіють ними, міг створювати вібрації достатку.
Уміння подумки резонувати з цими вібраціями — то не якісь фантазії, а метод роботи з енергією, яка виплітатиме павутину. Коли ми активуємо свою волю та уяву, спрямовуємо їх до певної мети, вони починають напрочуд дієво співпрацювати.
Така практика єднання з достатком, хоча на перший погляд видавалася дивною, зрештою стала для мене зовсім звичною справою. Мені подобалося робити це, і протягом дня я повсякчас вдавався до такого. Практикував щоразу, як випадала нагода, і витрачав на це зовсім мало часу. Згадував геть усі сфери свого життя. Я говорив собі, що в мене багацько друзів, удосталь здоров’я, багато знань. Єднання з достатком стало для мене звичним ділом. Насправді слово «достаток» перетворилося на моє улюблене, і я часто його згадував. Мені подобалися його звучання й відчуття, яке воно викликало, і щоразу, як уживав його, воно вібрувало всередині мене. Поглянувши на мою реальність з погляду логіки, можна було побачити, що за душею в мене ані шеляга, я не мав жодних можливостей, аніяких ідей щодо того, як можна змінити своє становище, але при цьому щодня безліч разів створював вібрації достатку. Я думав про достаток, говорив про достаток, ставав із достатком єдиним цілим… Аж ось сталася найдивовижніша річ. Усе це почало відбуватися насправді.
Спочатку в мене виникла ідея. Одного вечора я раптово усвідомив, що можу навчати інших своєї системи розвитку сили мозку. Ця ідея була настільки чіткою, резонувала з такою інтенсивністю, що я збагнув: саме цим я й маю зайнятися. Декілька перших лекцій я провів у громадських бібліотеках, маючи змогу випрацювати свої ідеї та відточити ораторську майстерність16, і вже у квітні 1978 р. я забронював конференц-залу в найпрестижнішому готелі «Імператриця» в місті Вікторія, хоч і не міг собі цього дозволити (гроші довелося позичити). Повідомлення про захід я подав до місцевої преси та представив свою концепцію охочій до знань аудиторії, яка вщерть заповнила залу. Серія моїх лекцій під назвою «Динаміка думки», що складалася з чотирьох частин, від самого початку стала напрочуд популярною, і публіка чудово зустріла її. Упродовж першого року мої виступи збирали безліч слухачів, кількість яких часто сягала за тисячу. Люди захоплювалися цією новою методологією, і я розпочав своє перше з багатьох усесвітніх турне. Гроші текли рікою.
Перенесімося на п’ять років уперед відтоді, як я залишив свою хижу. Я вирушив у друге турне Австралією і зупинився в президентському люксі готелю «Шератон», що в Сіднеї. Ці ж апартаменти знімав гурт «Бітлз», коли виступав у місті. Я пам’ятаю, з яким хвилюванням ходив по номеру, уявляючи музикантів тут. В апартаментах була величезна гостьова з панорамними вікнами на Сіднейський оперний театр. Це був шикарний, багатий, розкішний номер, що просто-таки випромінював достаток, і всього цього було задосить для однієї особи. Аж ось мене осяйнула думка. За п’ять коротких років я перебрався з хатинки в лісі, де не було струму та водопроводу, у президентський люкс готелю «Шератон», де мав жити цілий місяць. Місяць! У ту мить зненацька подумав, наскільки неймовірною була моя система і що ті вібрації достатку, на які я вирішив налаштуватися п’ять років тому, тепер були частиною мене самого. Усе це сталося так, як я навіть собі й не уявляв17.
Я розповідаю цю історію, адже прагну привернути вашу увагу. Я хотів би, аби ви знали, що для мене сила розуму — це не просто якась теоретична концепція. Це система методів, якими я успішно послуговувався у житті й досягав завдяки цьому приголомшливого успіху, а також навчав мільйони інших людей за допомогою своїх книжок та семінарів. Система сили розуму насправді ефективна, бо використовує відомі закони Всесвіту так, що будь-хто може навчитися їх застосовувати.
Аби пізнати та збагнути Всесвіт, ми повинні пізнати та зрозуміти самих себе. Ось чому знання про Всесвіт, якими б цікавими вони не були, не допоможуть якимось відчутним чином, аж доки ми не пізнаємо себе. Існує лише один спосіб зробити це, і він полягає в досягненні гармонії між усіма частинками нашого єства. За допомогою квантової системи сили розуму, яка є вдосконаленою системою, що ґрунтується на моїй первинній програмі розвитку сили мозку, ми навчимося відчувати своє тіло, інтуїтивно пізнавати душу, розумом виплітати енергію та приборкувати приховані можливості підсвідомості. Ми знаходимо та пізнаємо всі частинки себе і так відкриваємо сенс свого життя.
У 2002 р. я припинив навчання і взяв трирічну творчу відпустку, зосередившись на вмінні слухати18. У цей період моєю наставницею була дивовижна жінка, містикиня, яка вміла пильно вслуховуватися, проникати в таїнства життя й була готова поділитися зі мною таємними знаннями. Згодом ви ще зустрінетеся з нею в цій книжці. Завдяки вмінню слухати я відкрив для себе нові та різноманітні способи роботи з енергією. Під керівництвом наставниці навчився відчувати енергію, а також
