Житія Святих - Березень - Данило Туптало
Коли минуло сім днів і ще святих у темниці тримали, Лисій-князь прийшов-бо у той край і, у Севастійський град увійшовши і на судищі разом із воєводою Агриколаєм сівши, восьмого дня святих сорок воїнів на допит привести звелів. І коли святі на судище неправедне йшли, Киріон блаженний дружину свою настановляв так: "Браття, не біймося! Хіба не помагав нам Бог на війнах, коли прикликали Його і долали ворогів? Згадайте, коли у великій часом були битві і всі полки наші кидалися втікати, ми ж самі — сорок — посеред супостатів залишалися і, помолившись до Бога зі сльозами, Його допомогою одних перемагали, инших же, зранених, проганяли — і в такій противників кількості, і в такій раті жоден із нас не був поранений. Нині ж троє є тих, що повстають на нас: сатана, Лисій-князь і Агриколай-воєвода. Більше ж — один лише на нас підняв боротьбу ворог невидимий, і чи має один перемогти сорок? Не буде такого. Годиться нам нині те зробити, що завжди робили — з гарячою молитвою прийти до Бога, Того, Хто нам помагає. Ані пута не пошкодять нам, ані муки. Чи не завжди такого нашого уставу дотримуємося, щоб, ідучи на війну, цей псалом співати: "Боже, Б Ім'я своє спаси мене і в силі своїй суди мене. Боже, почуй молитву мою, вмов слова устам моїм". І нині те ж зробімо, і почує нас Бог, і поможе нам". І співали святі псалом той, поки на судище не були приведені. Весь же народ градський на видовище те збігся. Коли стали перед Лисієм і Агриколаєм, Лисій-князь, поглянувши на них, сказав: "Більших, я думаю, санів ці мужі бажають". І сказав до святих: "І достоїнства вищі, і більше від инших дарів від мене приймете, лише законам царським скоріться, богам принесіть жертви. Дається вам вільний вибір: або, поклонившись богам, приймете більші дари і почесті, або, якщо те зробити відмовитеся, сану воїнського зразу позбавлені і на муки віддані будете".
Відповів святий Кандид: "Не лише честь воїнську, але і самі тіла наші забери від нас, нічого ж для нас нема дорожчого, нічого ж почеснішого від Христа, Бога нашого". Тоді звелів князь камінням в уста святих бити. Кандид же святий ска зав: "О князю пітьми і всього беззаконня учителю, почни те робити і побачиш помсту". Воєвода ж, зубами заскреготавши, сказав до слуг: "О погані слуги, чому скоро не робите того, що вам наказано?" Слуги ж, взявши каміння, коли на святих кидати хотіли, кидали один на одного і взаємно один одного побивали. Святі ж мученики, те бачивши, міцніли в Господі і ставали сміливішими. Князь же на гнів зрушився, схопив камінь і кинув в одного зі святих. Камінь же той вдарив воєводу в лице і розбив йому уста. Тоді святий Киріон сказав: "Вороги, що борються з нами, знемогли і впали", справді "увійде зброя їхня в серце їх і луки їхні зламаються". Воєвода сказав: "Клянуся богами моїми, що чари якісь у них перемагають". Святий же Домн сказав: "Так мені Христос, що Бог перемагає, лиця-бо ваші безсоромні, які говорять на Сина Його неправду, сорому сповнив. Чи не соромишся, безумче і підземної пітьми сповнений дияволе, чужий всілякій істині, спокус сіяче, ти, голово диявола, Агриколаю, а князь же з тобою, ошиб є люті, обидва ви — слуги сатани. Чи, завдаючи нам мук перший раз, не переконалися в Божій силі, що є з нами, але починаєте инші муки?" Слуги ж катівські сказали до святих: "О збезумілі вороги богів наших і милости їхньої чужі! Чому не принесете їм жертви?" Відповідав Киріон: "Ми одного Бога шануємо, Сина Його Ісуса Христа і Святого Духа. І подвигу нашого течію сміливо завершити намагаємося, щоб, перемігши звабу вашу, безсмертного життя вінці прийняти". Князь же звелів знову відвести їх у в'язницю, аби подумати, що має з ними робити. Святі ж, коли в темниці замкнені були, почали співати: "До Тебе, що живеш на небі, піднесли очі наші, це як очі рабів до руки панів їхніх, так очі наші до Господа Бога нашого, допоки не ущедрить нас". Після молитви ж до шостої години ночі був до них голос явленого Господа, який мовив: "Хто вірить у Мене, і умерши, живим буде" Будьте відважні і не бійтеся мук короткочасних, швидко-бо минуть, трохи потерпіть, за конно постраждаєте, щоб вінці прийняти". Таким від Христа Господа втішанням святі підкріплені були, проводили ту ніч, веселячись духом. І коли засіяв день, велінням катів із в'язниці перед лиця їхні були приведені. І говорили до нечестивих тих суддів: "Робіть з нами, що хочете, ми-бо християни, не погодимося поклонитися ідолам". Коли святі те говорили, видно було диявола, який при Агриколаєві стояв, тримаючи у правиці меч, лівою ж рукою змію, і говорив на вухо Агриколаєві: "Ти мій, подвизайся". Тоді воєвода з князем веліли всіх святих сорок мучеників, зв'язаних, тягнути до озера. Є біля града Севастії озеро, яке має води багато. У той час, коли святі мучені були, настала зима і лютий був мороз із вітром великим. Нагі-бо посеред озера були поставлені, коли день уже до вечора схилявся, і приставлені були воїни, і сторожа в'язнична, щоб стерегти мучеників. Була ж обабіч озера лазня тепла, навмисне на те приготована, щоб, коли якийсь мученик від морозу знеможе, захоче погодитися на ідолопоклоніння і з води вибіжить, міг зігрітися в тій теплій лазні. І була перша година ночі, і мороз прелютий брався — тіла святих ледом померзали, розпадалися від морозу лютого. Один із них не зміг терпіти, відлучився від святого того лику і побіг до лазні. Коли ж торкнулася нога його порогу лазні, ледве тепло відчув — зразу, відігрівшись, упав мертвий. Святі, коли бачили того втікача, що від них біг, єдиними устами
