Житія Святих - Березень - Данило Туптало

і через мало днів нечисту душу свою насильницьки викинеш, передаси її' вогню вічному. Так само ж найбеззаконніший твій цар після тебе через недовгий час у Перській землі загине — вражений буде невидимою рукою і вкинений у геєну вогненну. Знай-бо, що починання діл ваших нічого не досягне, бо кінець ваш близький і загибель ваша не дрімає". Таких слів святого нечистий кат слухати не терпів, звелів зразу його обезголовити. Ішов святий на смерть радісний, молився до Бога за себе і за цілий світ, і коли сокирою відтяли голову йому, померк. Святе ж його тіло вірні поховали, знаменувавши в серцях своїх пророчі його слова, у муках до ката промовлені, і чекали, коли збудуться вони. І було те, бо обидва Юліяни, дядько й небіж, незабаром загинули з шумом. Цей-бо Юліян, дядько царевий, князь країв східних, який убив святого Теодорита, з того часу, коли сечею своєю осквернив Престол Божий і сидів на священних посудинах, наругу чинячи святині й ображаючи Христа, почав хворіти. Зразу-бо в таємних його місцях почали родитися черви, і день за днем множився біль, бо гризли його знизу черви. Велика була про нього турбота лікарів найвправніших, аби зцілити його, але нічого не досягли, більше ж — година від години гірше йому ставало, бо множилися вельми черви і з'їдали плоть його, бо торкнулася його месницька рука Божа. Збулися слова святого, до ката промовлені, що "нутрощі свої їсти будеш", бо забилися його проходи, уста його богохульні скверним його проходом були, і так, черви ївши, погано окаянну свою викинув душу. Ще ж і друг його Фелікс, начальник скарбів царських, не уникнув швидкої кари Божої: нутрощі-бо його, помстою Божою, пошкодилися, і текла кров з богохульних його уст, як із джерела, потоком вдень і вночі, і через мало днів помер навіки, окаянну душу свою передавши геєні. Про те довідавшись, злочестивий цар Юліян, прийшовши після того до Антіохії, не мав сміливости і не посмів завдати безчестя мощам святого священомученика Вавили, які в Дафні Аполлоновій лежали, але звелів їх звідти християнам забрати, як же про те в житії того святого за 4-е вересня написано. Тоді пішов на персів Юліян Відступник і загинув там, як же пророкував святий священомученик Теодорит. Збування його пророцтва вірні бачили і прославили Христа, істинного Бога, з Отцем і Святим Духом славленого навіки. Амінь.

У Пролозі в той самий день покладено пам'ять святого апостола Єрма, якого в місяці листопаді з иншими, що із сімдесяти апостолами вшановуємо.

У той самий день (так є у Пролозі) преподобний Дометій зі світу відійшов, його житія ми не змогли знайти.

У 7-й ж день місяця серпня маємо иншого Дометія, преподобномучеиика, бо мученицьку кончину прийняв.

Місяця березня в 9-й день

Страждання святих сорока мучеників, у Севастії Вірменській замучених

За царювання Ліцинія нечестивого, коли велике на християн було гоніння і всіх вірних до ідольської жертви примушували, був у Севастії, граді вірменськім, Агриколай-воєвода з військом, губитель дикий, швидкий до ідольської служби, у той-бо час християнам, що у воїнських полках перебували, було наказано, аби принесли жертви бісам. Були в Агриколаєвому полку з Кападокійського краю воїни, числом сорок, які, хоч у воїнському сані служили, благочесно ж вірили в Христа Бога, мужі, у битві найміцніші і непереможні, з них же в Божественному Писанні досвідчені були ці: Киріон, Кандид і Домн. Про них із дружиною довідався воєвода їхній, що вони християни, — взяли їх і примушували до ідолопоклоніння. Сказав їм воєвода так: "Як же у битвах єдинодушні й однодумно царським законам покору свою являєте, так і богам швидше, ніж будете до того муками переконані, принесіть жертву волею". На це святі воїни, відповідаючи катові, сказали: "Якщо за земного царя у битвах боремося, ворогів перемагаємо, як же сам свідчиш, окаянний, наскільки більше, за Безсмертного Царя подвизаючись, здолаємо і переможемо твоє зло і лукавство". Сказав воєвода Агриколай: "Одне з двох належить вам: або богам принести жертви і більші прийняти почесті, або, не покорившись, зганьбленими і сану воїнського позбавленими бути. Подумайте-бо і виберіть те, що вам видається корисніше". Сказали святі воїни: "Про те, що на користь нам є, Господь турбується". Сказав воєвода: "Багато не говоріть, але, покинувши пустослів'я, приготуйтеся богам завтра принести жертви". Те сказавши, Агриколай звелів відвести їх до в'язниці. У неї увійшовши, святі схилили коліна свої до молитви і сказали до Бога: "Забери нас, Господи, від випробувань і від спокус тих, які чинять беззаконня". Коли ж вечір був, почали співати псалом: "Той, хто живе в допомозі Вишнього, під покровом Бога Небесного упокоїться", — і далі псалом той до кінця. Після співу молилися і знову співали після молитви ~ і так перебували без сну до півночі. У співі починав стихири святий Киріон, святий же Кандид і Домн з иншими після Киріона співаючи, те саме повторювали. І коли настала північ, явився їм Господь, кажучи: "Добрий початок волі вашої, але хто витерпить до кінця, той спасеться". Той голос Господній всі чули й настрашилися, водночас і зраділи ~ і не спали до ранку. Агриколай же, воєвода, зібравши до себе своїх друзів і радників, звелів привести з темниці святих сорок воїнів і сказав до них так: "Те, що кажу вам, не звабно, не лукаво кажу, але саму правду промовляю. Яких воїнів цар наш має — усі вам не є рівня ні в чому ж: ні в премудрості, ні в силі, ні в красі, ані так я їх не люблю, як же вас. Чи не хочете ви любов мою на ненависть змінити: у ваших-бо руках або любов мою, або ненависть прикликати на себе". Відповів святий Кандид: "До вдачі твоєї ім'я твоє відповідне, Агриколаю, лютий-бо ти звабник". Воєвода сказав: "Чи не казав я вам, що у вашій владі чи на любов до вас, чи на ненависть мене зрушити?" Святий же Кандид сказав: "Тому що те, як сам кажеш, у нашій владі є, тому й тебе на ненависть до нас наставляємо, бо й ми тебе ненавидимо, у Бога ж нашого милосердя і любови шукаємо. Ти ж, дикуне, і нелюде, і вороже Бога нашого, не люблячи нас, беззаконний, і заздрісний, і пітьмою блуду охоплений, тваринячими звичаями дикому імені своєму відповідний". Тими словами святого воєвода був розгніваний і зубами скреготав, як лев, — звелів святих закувати в кайдани і кинути до в'язниці. Святий же Киріон сказав