Житія Святих - Травень - Данило Туптало

щось отримати, сів перед хатою, і чомусь не дали йому ні їсти, ні пити. І був голодний і спраглий, тоді раптом втратив свідомість і бачив видіння таке: здавалося, наче сидить у церкві святих мучеників Бориса і Гліба, і побачив обох, що виходили з вівтаря і до нього йшли. Він же злякався сильно, упав ниць, і взяли його святі за руку й посадили. І почали говорити про зцілення його, спершу перехрестили його, потім ногу його пошкоджену ніби єлеєм помастили, розігнули коліно його. Усе ж те як уві сні бачив недужий, був-бо наче сплячий, впавши ниць у дворі Миколаєвому. Люди ж, бачивши, що він так упав, обертали його туди і сюди. Він же лежав, наче мертвий, лише душа його в ньому була і серце його в ньому билося. І думали всі, що вразив його дух нечистий. Тому взяли його, віднесли до церкви святих страстотерпців і поклали біля дверей церковних. І багато людей, що недалеко стояли, бачили річ дивну: від коліна кривого того почала з'являтися мала нога, наче дитина, і росла помалу, допоки не стала така, як друга. Сталося те за одну годину, і прийшов до тями чоловік той, перед тим кривий, почав ходити обома ногами, радіючи, і підстрибуючи, і хвалячи Бога, прославляючи ж цілителів своїх, святих страстотерпців, і про їхнє явлення перед усіма розповідаючи. Бачили ж те всі люди, великі похвали возсилали Богові, кажучи з пророком: "Хто може розповісти про силу Господню, розголосити усю славу Його". І знову: "Дивний Господь у святих своїх".

У граді ж Дорогобужі жінка одна працювала вдома у день святителя Христового Миколая, і явилися їй святі страстотерпці Борис і Гліб, грізно погрожуючи їй і кажучи: "Чому працюєш у день святого Миколи, хіба не знаєш, що Господь не терпить безчестя угодників своїх?" Те сказавши, розкидали хатину її. Жінка ж та зі страху була наче мертва, і потім ледве отямилася, і лежала цілий місяць недужа, і в тій хворобі всохла їй рука. Хоч і встала з хвороби, проте всохла її рука не зцілилася, і перебувала так три роки. Чула ж про одного чоловіка, який покручені руки і ноги мав і прийняв зцілення від святих мучеників Бориса і Гліба. Прийшла і вона до Вишгорода в день передпразника Успення Пресвятої Богородиці. І сповістила про себе пресвітерові Лазарю, який був начальником клириків церкви святих мучеників. Він же звелів їй перебувати цілу ніч при церкві. Зранку ж ішов клир з хрестами з усіма людьми до другої церкви, яка була Пресвятої Богородиці. Підійшла жінка до Лазаря-священика і розповіла йому сон свій, кажучи: "Цієї ночі, коли я сиділа при церкві і задрімала, стали переді мною два юнаки гарні і сказали мені: "Хто тебе тут посадив?" Я ж відповіла їм: "Лазар-священик звелів мені, сказавши: "Сиди тут, може, Бог, молитвами святих мучеників, зцілить тебе". І коли те сказала до них, зразу старший з них зняв перстень з руки своєї, дав мені, кажучи: "Вбери на руку і перехрестися — і зцілиться тобі рука". Це почувши від неї, Лазар звелів жінці в тій же святих мучеників церкві бути на Літургії: хотів-бо після Літургії помолитися за неї і помазати святим єлеєм всохлу руку її. І коли після того як відспівали трисвяте, почали співати прокимен, перед читанням апостольського послання "Величає душа моя Господа", зразу суха рука жінки тої стала здорова — і почала жінка велегласно славити Бога і святих чудотворців угодників Божих Романа і Давида. І всі з подивом возсилали славу Богові.

Також сліпець один, приходячи до церкви святого великомученика Георгія, просив прозріння осліпленим очам своїм. Коли він так довгий час робив, однієї ночі уві сні явився йому святий великомученик Георгій, кажучи: "Чому взиваєш до мене, чоловіче? Якщо прозріння потребуєш, я тобі повім, де маєш те отримати: іди до святих мучеників Бориса і Гліба, і вони дадуть тобі прозріння, їм-бо далася від Бога благодать зцілювати в землі цій Руській всілякі недуги". Збудився ж сліпець зі сну, вирушив у путь, ведений, і прийшов до Вишгорода, перебував при церкві святих мучеників декілька днів, припадаючи до гробів їхніх і молячись, — і отримав прошене, відкрилися-бо йому очі, і став зрячий, і славив Бога і його угодників. Розповідав же людям про видіння, яке було йому від святих мучеників, як, прийшовши до нього, обидва перехрестили тричі його очі — і так він прозрів.

Зроблено наклеп було колись перед великим князем київським Михаїлом Із'яславичем Святополком на двох мужів неповинно. Князь же, повіривши оббріхуванню, не роздивившись, що є насправді, звелів обох мужів тих обмовлених залізними закувати веригами і вкинути до темниці у Вишгороді. Тоді иншими багатьма ділами в управлінні князівському своєму був зайнятий, забув про тих мужів, у темницю вкинених. Вони ж немало часу перебули в путах, всі їх покинули і забули, нізвідки не мали надії на звільнення своє. Знаючи, що в бідах швидкими помічниками є святі мученики Борис і Гліб, на них у Бозі надію склали, і прикликали їх у молитвах своїх, і щонеділі подавали сторожеві своєму гривні, аби той, просфору і свічки купивши, відносив у церкву святих мучеників. Коли багато часу минуло і ті у великій печалі й тузі були, однієї ночі явилися їм у сонному видінні святі мученики Борис і Гліб і поламали окови їхні. Коли ж мужі ті зі сну збудилися, один з них на своєму місці в темниці був, проте без кайданів, а другий опинився за темницею, лежачи, й окови його були розбиті. Також і окови друга його розбиті при ньому лежали, і видно було, що темниця замкнена твердо, як же й була, і запечатана виглядала. Тому, вставши, настрашений муж той збудив темничного сторожа, і був сторож у великому страху і жаху, дивуючись, як в'язень вийшов з темниці, коли двері були твердо замкнені й запечатані і печать була ціла, і питав його, як вийшов. Той же казав: "Пустіть мене спершу в церкву на утреню, хай поклонюся святим чудотворцям Борисові й Глібу і поцілую святі їхні ковчеги, тоді розповім, що було". Пішов же до церкви зі сторожем, впав перед ковчегом святих, голосно возсилаючи славу Богові й відда ючи дяку визволителям своїм чудесним — святим страстотерпцям Романові й Давиду. Тоді, вставши, почав перед усіма розповідати про своє звільнення так: "Коли ми спали в темниці, бачили у видінні, що раптом знято було дах в'язниці, і побачили святих