Житія Святих - Травень - Данило Туптало

я душешкідливі пахощі, що з одягу жіночого виходять, ті-бо пахощі смертні, в згубу людей тягнуть і геєну готують. Той приємний запах — мати хтивости, супутник диявола, ворожий святим, мерзотний праведним". Коли перестав говорити святий, сказала до нього Мавра: "Любий Ти мотею, чому мене так принижуєш, швидше, ніж образила тебе чим? Заледве двадцять днів, відколи ми побралися, і ще не довідався ти вдачі моєї ані я не вивчила всіх місць дому твого, настільки далеко я від гаданого гріха, аби з кимось иншим словом чи трапезою єднатися. Нині ж плачу, бачачи тебе в муках, і болить мені серце за тебе, бо безневинний так страждаєш, і ті страждання твої ранять болем душу мою, що молоду мене вдовою лишаєш. Може, заборгував десь багато і не маєш чим викупитися від боргу, тому добровільно віддався на смерть, переслідуваний від позикодавців? Якщо так, то продаймо одяг наш коштовний і віддаймо борг. Якщо через народну данину в такій біді і не маєш чим віддати — ось перед тобою всі прикраси шлюбні, золото й одяг нареченої, це продай і віддай данину царську". Після таких її слів сказав до неї святий Тимотей: "Сестро моя Мавро, коли тебе душевними очима побачив, як виходила з дому, бачив диявола, що йшов праворуч тебе, мав у руці ключ, яким обертав серце твоє назад до світу". Сказала Мавра: "Брате мій Тимотею, я тебе шукаю, і коли після цього шукатиму тебе, де знайду? І коли субота або неділя настане, хто буде читати твої книги?" Сказав до неї Тимотей святий: "Залишивши тимчасове і суєтне світу цього, іди зі мною на прекрасний цей подвиг, о Мавро, за нього ж від Спасителя нашого Бога вінці прийняти удостоїмося, пробачить же нам усі прогрішення наші, волею на смерть за Нього віддаймося". Мавра сказала: "Коли йшла до тебе, серце моє світської пристрасти сповнене було, коли ж ти почав до мене говорити, Дух Божий увійшов у мене, знай-бо, о любий мій брате, що і я того бажаю, що ти полюбив". Сказав до неї Тимотей: "Якщо правду говориш, іди, викрий ігемона в нечесті його". Відповіла Мавра: "Боюся, брате мій, що настрашуся, побачивши багато мук і гнівного ігемона, і не зможу стерпіти, молода-бо дуже, сімнадцять років ледве маю". Сказав до неї Тимотей святий: "Покладайся на Господа нашого Ісуса Христа, і будуть тобі муки, як єлей, що виливається на тіло твоє, і як дух роси в костях твоїх, що полегшує весь біль твій". Тоді почав мученик молитися за неї до Бога, кажучи: "Боже всілякої благодаті, що трьом отрокам у вогні допомогу подав і визволив Даниїла з уст левових, і пророкові через ворона послав їжу, зміцнив Авакума, коли ніс обід, і не лише в полоні помагав, але і в ямі лев'ячій, і в печі вогненній врятував тих, що уповали на Тебе, на свідчення чоловіколюбства Твого, яким Ти з полонених зробив пророків і мучеників. Ти й нині, Господи, Господи, зглянься на рабу Твою Мавру, Ти, що поєднав нас у подружжя, нерозлучними нас і в подвизі цьому вчини. І хай не будемо відлучені від лику святих Твоїх мучеників. Але подай нам задля Тебе мужньо перетерпіти муки і смерть, щоб посоромилися супротивники, що не можуть нас розлучити від єдинодушної згоди, яку маємо в Христі, Господі нашому, з ним же Тобі, Отцеві і Духу Святому, хай буде слава навіки. Амінь". Коли так Тимотей святий помолився до Бога за дружину свою, Мавра, Духом Святим зрушена, пішла до ігемона і, ставши перед ним, сказала: "О нечестивий ігемоне, срібло і золото дати мені ти обіцяв, хотівши душу мою ввести у згубу, нічого ж бо більшого не бажає серце твоє, лише щоб душі людські, даруючи їм золото, убивати. Але тими своїми звабами не здолаєш мене, бо у броню Господа мого Ісуса Христа одяглася, стала перед тобою". Ігемон же Аріян сказав до своїх: "Хіба не казав я раніше вам, що Тимотей волхв, ось-бо й жінку свою зачарував, аби з ним разом протистояла нам". Тоді до Маври сказав: "Хіба й ти смерть понад життя вибрала? Роздивись і побачиш, що позбавиш себе життя солодкого цього гіркими муками. Чи, може, передбачаючи смерть мужа свого і про своє вдівство думаючи, постановила собі з ним померти? Але не бентежся, не будеш вдовою, пошлюблю тебе одному з найбагатших сотників своїх, будеш насолоджуватися з ним солодкістю життя цього й возвеличишся, маючи чоловіка, благороднішого від першого". Відповіла блаженна Мавра: "Усієї суєти світу відрікшись, сотника твого не потребую. Кажу тобі правду, що покладаюся на Жениха Небесного Ісуса Христа, Сина Божого, на Нього ж уповаю без сумніву, мужнім серцем стала перед тобою, анітрохи не боячись неправедного судища твого". Розгнівався ж ігемон, звелів рвати волосся на голові їй, поки все не буде вирване. Тоді сказав: "Ось волосся твоє видерте, раджу тобі принеси жертви богам, щоб більше і важчих, які на тебе чекають, не зазнала ти мук". Відповіла Мавра: "Нині знаю, о ігемоне, що Христос мій прийняв мене собі, не згадав гріха мого, у невіданні скоєного, що, послухавши ради твоєї лукавої, прикрасила своє волосся на зваблення мого блаженного мужа. І добре ти робив, пошматувавши його: коли забралося волосся з голови, забрався великий гріх від мене, і вже не буду красою волосся звабленням для людей, що навколо стоять, і на огляд тим, що дивляться". Лютував ігемон, чуючи таку відповідь її, і звелів відтяти пальці рук її і викинути далеко. Свята ж Мавра сказала: "І в цьому благодієш мені, забираючи мої пальці, ними ж накладала на себе звабливі прикраси. Знай-бо, що не відаєш, що чиниш мені: ось-бо другий гріх мій забрав від мене, відтявши пальці, тому з веселістю стою перед тобою, готова на всі муки, які вигадаєш". І дивувався ігемон через таке терпіння її. Пресвітер же, батько Тимотея, серед людей поблизу Маври стоячи і дивлячись на подвиг її, сказав їй тихо: "О Мавро, добра моя донько, як перетерпіла ти відтинання пальців своїх?" Відповіла йому свята Мавра: "Бачиш, батьку, як чоловік у вертограді з мокрої землі вириває з коренем зілля і відкидає, так я дивилася на відтинання і викидання своїх пальців і не чула болю".

Аріян же ігемон звелів дванадцятьом воїнам казан великий, водою наповнивши, нагріти і вкинути в нього святу Мавру. Коли закипів казан дуже і, наче грім, загримів, вкинули в нього святу, і стояла посередині, анітрохи не пошкоджена. Сказала