Житія Святих - Травень - Данило Туптало

до ігемона: "Знову дякую тобі, що звелів мені омитися й очиститися від гріхів моїх, у світі сподіяних, щоб чистим серцем я прийшла до Бога мого і прийняла вінець життя, бо те, що від тебе терплю, є на спасення мені у Христа, Господа мого. Проте дуже поспішив ти вкинути мене в казан цей, не дуже нагрітий, вода-бо в ньому зовсім студена, і навіть тепла не відчуваю, як же і попередніх мук не чула". Розгнівався ж ігемон вельми, почав думати, що воїни, шкодуючи молоду жінку, вилили геть окріп, а студену воду замість окропу налили, хотівши так зберегти живою Мавру і використати її для своїх бажань плотських. Зіскочив тому з престолу свого й побіг до казана, хотівши довідатися, чи справді студена вода в ньому, і, наблизившись, сказав до святої: "Вилий трохи мені на руку, щоб довідався я, чи студена вода". Сказала до нього свята: "Настільки студена, що ані тепла її не відчуваю, і якщо не маєш чим більше казана розпалити, то пошли до батька мого, хай дасть тобі оберемок дров, бо він лісоруб, і підпалиш під казаном". Це ж сказала свята, насміхаючися з ігемона, і вилила йому окріп із казана на руки — і зразу великою горяччю ошпарилася йому рука, що й шкіра обварилася, і закричав вельми з болю, і з подивом возвав, кажучи: "Благословен Господь, Бог Маврин, і нема иншого, окрім Нього, в якому вона славиться!" Те сказавши, звелів відпустити святу, але швидше ніж було її відпущено із судилища і катівні, знову диявол увійшов у серце ігемонове й підбурював, щоб противитися тим, які мають добру до Бога віру з чистою совістю. Покликав через те мученицю, сказав до неї: "Перестань, Мавро, мати надію на Христа і принеси жертву богам швидко". Відповіла свята: "Не принесу жертви ідолам, маю-бо Господа, який захищає мене". Сказав ігемон: "Уста твої гарячим вугіллям наповню, якщо не принесеш жертви". Відповіла свята: "Не розумієш, що робиш у безумстві твоєму, наказуючи наповнити уста мої вугіллям гарячим, щоб усіляко я очистилася від гріхів, язиком і устами скоєних, бо й Господь мій, коли Ісаї-пророкові явив свою славу і дав йому бути слухачем співу ангельського, хотівши очистити того, хто в гріхах ще був, послав до нього одного із серафимів з гарячим вугликом у руці, щипцями з вівтаря взятим, і торкнувся вуглем до уст пророчих, кажучи: "Ось торкнувся уст твоїх, і взято від тебе всіляке беззаконня твоє, і гріхи твої очистилися". І якщо через один вуглик пророк прощення гріхів отримав, то, прошу тебе, не лише уста мої вугіллям наповни, але й лице, і голову, і ціле тіло гарячим вуглям обклади і спали, хай буду пахощами Христовими, і Бог, який очистив колись гріхи пророка, Той і мої нехай очистить". Такі слова чуючи, ігемон вжахнувся, разом і гнівом розпалився, і звелів принести лямпаду, сірки і смоли повну, аби спалити мученицю. Люди, що навколо стояли і дивилися, крикнули голосно до ігемона, кажучи: "Скільки будеш винаходити нових мук на молоду дівчину! Перестань вже лютувати, ігемоне, вельми-бо дивуємося терпінню її".

Свята ж Мавра, звернувшись до людей, сказала: "Кожен із вас хай своїх діл пильнує, чоловіки про чоловічі справи хай дбають, жінки хай свої діла роблять чисто й покірно, а про мене хай ніхто не турбується, я-бо ніякого не потребую від вас заступництва і допомоги, тому що Бог, на якого я уповаю, захисник мій". Так свята говорила, звелів ігемон лямпадою обпалювати тіло її. Свята, дивлячись на лямпаду, сказала до ігемона: "Хоч не спокусив мене першими муками, думаєш настрашити мене цією нещасною лямпадою? Хіба не більший і страшніший був казан киплячий, у який я була ціла вкинена і не пошкодилася, як від води холодної? Ти сам свідок мені, бо ошпарив руки свої, я ж нітрохи не пошкодилася. І чи маю боятися одної цієї лямпади? Якщо хочеш, о ігемоне, то цілу піч розпали і вкинь мене в неї — і побачиш силу Христа мого, Його ж рабою я є. Не покинув-бо мене Бог мій, що покликав мене на подвиг цей через блаженного мужа мого Тимотея. Лямпада ж, яку прикладаєш до тіла мого, наче роса ранкова, що з неба на землю сходить і дає проростати деревам і приносити плоди".

Переможений був ігемон відповідями мучениці святої, самим ділом явленим, і, не мігши важчих мук на неї вигадати, печальний був вельми. Тоді звелів обох, Тимотея і Мавру, на хрестах розіп'ясти, поставивши їх навпроти, лицем одне до одного. Коли вони йшли на розп'яття, зустріла їх мати Маврина і, вхопивши доньку, возвала, кажучи: "Донько моя, Мавро, чи так покидаєш матір свою, що шукає тебе? І хто носити буде прикраси твої, срібло, і золото, і одяг коштовний кому буде, якщо ти, донько моя, живою не залишишся?" Відповіла свята Мавра матері, кажучи: "Золото і срібло загине, і одяг поїдять молі, і краса молодого лиця від часу старіє і в'яне, вінець же Ісуса Христа нетлінний навіки". І не могла мати нічого відповісти супроти слів святої. Мучениця ж, вирвавшись із рук матері, до хреста ішла, кажучи до неї: "Чому відтягуєш мене від Христа, не даючи насолодитися скоро Господом моїм у подобі смерти Його?" Тоді воїни розіп'яли їх, поставивши лицем одне до одного. І перебували на хресті дев'ять днів і дев'ять ночей, утішаючи й вмовляючи одне одного навзаєм. Святий Тимотей учив дружину свою до вечора, а свята Мавра переконувала співстраждальця свого до ранку. Сказала ж блаженна Мавра до святого Тимотея: "Не вдаваймося до сну, щоб Господь наш, прийшовши, не застав нас сплячих і не розгнівався на нас. Бо коли вдома вночі чоловік не спить, палаюча свічка відвертає прихід злодіїв, а коли погасне свічка, легко злодій у дім заходить і грабує. Чуваймо тому і молімося, щоб Господь застав нас у неслабнучому терпінні й очікуванні приходу Його, так і ворог щоб не посмів таємно прийти і шкоду діяти нам, коли ми на хресті". І знову через якийсь час свята Мавра сказала до святого Тимотея: "Збудися, брате мій, і віджени сон від себе, і чувай, розумій те, що бачила я. Бачила-бо, наче у сні, чоловіка якогось, що переді мною стояв, мав у руці своїй чашу, повну молока і меду, і казав до мене: "Ось візьми і випий". Я ж сказала до нього: "Ти хто?" Він же відповів мені: "Я — Ангел Божий". І сказала я до нього: