Квантовий воїн - Джон Кехо
Як Хранитель волі, свідомість має безмежну владу над нами, контролюючи все, що ми думаємо та робимо. Той, хто контролює волю, здатний контролювати себе. Подекуди візерунки підсвідомості можуть захопити волю — розглянемо це питання в наступних розділах, — однак за звичних обставин саме розум вирішує, що ми робимо і як проживаємо своє життя. Ми віримо в те, що обрала для нас свідомість. Не ми формуємо свою модель реальності, керуючись власним баченням чи вибором, — за нас це на свій розсуд робить свідомість. Через ототожнення себе зі свідомістю ми навіть і не помітили, як усе сталося. Якщо не пройдемо тренування воїна, то будемо приречені залишатися в полоні тієї моделі реальності, що створив наш розум, приймаючи обрані ним переконання та сліпо виконуючи його вказівки. Як Хранитель волі свідомість керує нашим «я» й не завжди охоче відмовляється від цього контролю. Однак свідомість не володіє нашою волею. Вона є лише її хранителем — мудрим хранителем, — навченим обачно користуватися цією владою. Коли ми зрештою пробудимося, інші частини нашого єства разом із розумом розпоряджатимуться волею, але станеться це дещо згодом.
Як стверджує одне старе прислів’я, свідомість — це чудовий слуга, але жахливий господар. Це абсолютна правда, тож ми повертаємо собі власну силу, тренуючи свідомість, допомагаючи їй знайти своє місце в розвитку людського «я». Якщо це видається вам дивним, то тільки через те, що ви забули, ким є насправді.
Друга міфічна назва нашої свідомості — Страж воріт до підсвідомості. Коли наш розум уперше стикається з цим поняттям, що якнайточніше пояснює одну з його функцій, він здивований, адже до цього моменту не мав жодного уявлення, що це одна з його функцій (та чи й міг узагалі це знати, бо ж про таке мало хто знає). Доки розум не усвідомить, що від нього вимагають, він і далі не знатиме про свою роль та місце в розвитку людського «я». Він ще не знає, що завдяки тренуванням перетвориться на господаря, пізнає великі істини та осягне таємниці Всесвіту. Наш розум створений не лише для того, щоб думати.
Із початком нашого тренування розум із захопленням починає усвідомлювати вготовані йому можливості — і це просто чудово. Нам потрібно, щоб розум з ентузіазмом ставився до наших тренувань — тоді він співпрацюватиме з нами. Ми викладаємо перед ним усі можливості, які принесуть йому тренування. Це той пряник, яким схилимо його до співпраці. Наш розум має ненаситну цікавість до всього. Ми вміло використовуємо цю допитливість у своїх цілях, переконуючи розум приймати нові завдання. В іншому випадку, якщо він дуже опиратиметься, то не захоче змінюватися. Ми переманюємо його на бік нової системи й налагоджуємо співпрацю, розповідаючи про всі переваги від цього тренування. Ця «послуга за послугу» передбачає, що всі частини «я» матимуть переваги від взаємної співпраці.
Як Страж воріт до підсвідомості, наш розум повинен стежити за основними думками, що перебувають у ньому, аби ті узгоджувалися з нашими життєвими прагненнями. Підсвідомість не піддає цензурі повідомлення, котрі отримує від свідомості, тому одна з функцій розуму — уважно стежити за думками. Це зобов’язання є новим та незвичним для розуму, тож, прагнучи дій, він приймає його. Ми знову й знову закарбовуємо в пам’яті міфічні терміни, тому розум зрештою приймає й усвідомлює ту унікальну роль, яку має відіграти в нашій долі.
Третя назва підсвідомості — Плетільниця візерунків. Щоразу як розум про щось думає, зокрема коли ці думки сповнені емоціями, бажаннями або намірами, вони перетворюються на енергетичні малюнки. Якщо такі думки повторюються знову й знову, їхній малюнок увиразнюється й підсвідомість підхоплює їх.
Багато технік квантової сили розуму можуть видатися на перший погляд оманливо простими, але, якщо вдаватися до них регулярно, можна досягнути неймовірних результатів. Однак наш розум лінивий і любить опиратися, тож, аби повернути собі владу, потрібно буде чимало зробити. Саме тому тренуватися слід щодня. Розум отримує багато різноманітних вправ. Він швидко знуджується, тому потрібно кидати йому виклики й різними способами стимулювати. Необхідно невпинно залучати розум до всього, що ми робимо, інакше він знову повернеться до старих звичок. На нас лягає відповідальність урізноманітнювати це тренування.
Вправи для розуму відрізняються від тих, які ми виконуємо в спортзалі, де тренуємося, аби тримати себе в хорошій фізичній формі, і розвиваємо свою витривалість. У ментальному спортивному залі нашої свідомості ми робимо вправи на розвиток сили мозку, щоб виплітати енергетичні малюнки та поглиблювати своє розуміння. Такі тренування зміцнюють та дисциплінують розум. Пообіцявши собі виконувати вправи й дотримуючись цієї обіцянки, ми зміцнюємо волю. Термін «сила волі» — це не якесь малозначне словосполучення: у приборканні волі прихована справжня сила, і регулярне тренування зробить цю волю сильнішою. Маючи сильну волю, ми можемо реалізувати найкращі наміри.
Тренування воїна розпочинається з кількох розумових вправ, які ми повинні виконувати щодня. Кожного дня маємо виділяти двадцять або тридцять хвилин для роботи з розумом. За бажання можна виділити й більше часу, але для видимого результату не потрібно вправлятися годинами. Якщо перетворити це на звичку, то неймовірних результатів можна досягнути й за такий короткий період часу. Найголовніше — не пропускати ані дня. Набагато краще займатися впродовж двадцяти хвилин щодня, аніж протягом двох годин, але один чи два рази на тиждень. Саме тому я пропоную обмежитися двадцятьма чи тридцятьма хвилинами. Наша ціль — перетворити це тренування на звичку. Роздуми
Наша перша вправа — роздуми. Я вирішив почати з цього чудового способу розім’яти свій мозок і покращити розуміння квантових постулатів Усесвіту. Ми роздумуємо над цими законами й переходимо від поверхневого розуміння та інтелектуальної допитливості до таємниць, які не так уже й легко розкрити; це допоможе глибше пізнати, відчути та зрозуміти їх.
Роздуми скеровують наш розум до думок про те твердження, факт або закон, який ми для нього обрали. Для нас ця вправа має подвійну користь. Перша й найважливіша перевага полягає в тому, що, роздумуючи над чимось протягом тижнів чи місяців, ми краще це пізнаємо. Ми поглиблюємо своє знання, бачимо все більше схожих ідей, наче шматочки мозаїки, які, складаючись докупи, поступово відкривають чіткіше та складніше зображення. Усе це має неабияку
