Квантовий воїн - Джон Кехо
На початку розділу я розповів вам історію Джима Керрі, який виписав собі чек на десять мільйонів доларів і п’ять років по тому заробив таку ж суму. Якби ж усе було так просто. Поза увагою залишилося те, що до цього успіху потрібно було додати чимало роботи та креативності. Усе це трапилося не в одну мить, і Керрі довелося зробити трохи більше, ніж просто думати про це й хотіти, аби воно сталося. Він старанно відточував свою майстерність у комедійному жанрі, виступаючи в сотнях маленьких клубів по всій Північній Америці, пробував різні пародії, удосконалював почуття гумору та вміння відчувати публіку. Покращував уміння виступати перед аудиторією як постійний учасник комедійного телесеріалу «У яскравих барвах», а згодом — як кіноактор. Саме ця творча діяльність — у поєднанні з силою розуму — дала йому можливість здійснити свою мрію. Так сталося, бо Керрі знав, що для досягнення успіху потрібно дещо більше, ніж просто думати про цей успіх: необхідно вдаватися до серйозних дій і притягувати до себе обставини, які сприятимуть реалізації запланованого. Якщо ми прагнемо мати здорове тіло, отримати підвищення, заробити мільйон доларів, досягти просвітління або ж чогось іще, то повинні робити більше, аніж просто думками сплести павутину, а тоді сидіти й чекати кращого. Силу розуму потрібно підкріпити щоденними діями. Скажімо, якщо б ми хотіли побудувати міцні стосунки, то вдалися б до технік розвитку сили мозку, які допомогли б побачити й відчути, наче вже перебуваємо в цих стосунках. Тож тоді ми діяли б відповідно, притягуючи до себе можливість зустріти свою половинку, наприклад, ставши членами нового клубу, відвідуючи світські заходи, знайомлячись з людьми, які нам подобаються, абощо. Те саме стосується й перемоги на якихось спортивних змаганнях. Ми б думали про перемогу, використовуючи при цьому техніки розвитку сили мозку. Також діяли б так, щоб це допомогло нам створити ймовірність перемоги: регулярно тренувалися, правильно харчувалися, шукали для себе гідних супротивників тощо.
Мене просто-таки вражає переконання деяких людей: якщо вони використовуватимуть саму лишень силу розуму — і нічого більше, — то досягнуть поставлених цілей. Подекуди до мене звертаються студенти або читачі й цікавляться: «Джоне, я вже протягом шістдесяти днів щодня виконую вправи, але нічого не відбувається». Зазвичай я запитую в них: «А що ще ви робите, окрім цього?» У відповідь доволі часто чую тишу, наче одних лишень вправ для розвитку сили мозку має бути достатньо. Дозвольте пояснити. Якщо ми ставимо собі на меті схуднути на десять кілограмів, однак відмовляємося правильно харчуватися, займатися спортом і змінювати звички, через які набрали вагу, то самі лишень афірмації нам, певно, не допоможуть. Якщо ми хочемо стати фінансово успішними, але не ставимо собі жодних цілей, не складаємо планів і не діємо відповідно до них, то, що б собі не візуалізували, найімовірніше, нічого в житті не змінимо. Може, у якійсь іншій, зміненій реальності нам потрібно було б просто сподіватися та думати про щось, і воно сталося б саме собою, але цей світ вимагає від нас дій.
Цілі — це те, що скеровує наші дії та зусилля, які допомагають досягти успіху. Цілі — це не розпливчасті надії та бажання; це наша чітко визначена мета, яку можна виміряти й визначити для неї часові рамки. Якщо ми не ставимо собі цілей і не визначаємо для їх виконання граничного терміну, то нічого не досягаємо в житті, адже тоді потрапляємо в полон зволікання та бездіяльності.
Для досягнення мети потрібно розпочати з кінця, створивши в думках чіткий образ жаданої цілі, спланувавши необхідні для досягнення мети дії і виконуючи їх. Рухатися на цьому шляху слід поступово, день за днем. Ми зосереджуємося на тому, що можемо виконати сьогодні. Щодня робимо щось, і це наближає нас до мети. Ми знаємо, що завтра відкриємо для себе щось нове, і так триватиме й надалі. День за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем ми змушуємо себе реалізовувати своє найкраще «я». Ми чітко уявляємо, чого прагнемо досягти, і щодня для цього працюємо, не дозволяючи нічому стати на нашому шляху. У нас воля воїнів, і своїми думками та діями ми виплітаємо енергетичну павутину. Щодня вдаючись до певних дій для досягнення бажаного, ми приводимо в дію могутні магічні механізми. Закликаємо синхронічність
Коли ми наважуємося повірити у квантові можливості й за допомогою думок щодня вдаватися до значущих дій, на допомогу приходять сили Всесвіту. Із нами постійно стаються непередбачувані приємні події й щасливі збіги обставин. Із квантового джерела всіх можливостей ми притягуємо до себе людей та обставини, необхідні нам у життєвій мандрівці. Це не магія і не удача — саме так працює система. Енергетичне павутиння піддатливе до вібрацій усього, що стається в його межах, є таким же чутливим, як і павук, котрий реагує на будь-який порух павутини. Кожна зміна вібрації одразу ж фіксується; ніщо не залишається поза увагою. Ми єдині з усім, тому закликаємо у своє життя синхронічність, збагнувши цей зв’язок і об’єднуючись з ним у свідомості.
Карл Юнг2 визначав синхронічність як «значущий збіг двох або більше подій, де задіяне щось іще, аніж просто випадок». Для Юнга синхронічність означала дивні та незвичні зустрічі або події, які трапляються з людиною і на перший погляд
