Житія Святих - Травень - Данило Туптало

Христа називаєш неба Творцем?" Відповів святий: "Христа називаю, бо написано: "Коли побачу небо, діло перстів Твоїх, місяць і зорі, які Ти заснував". Сказав ігемон: "Якщо в ці гарячі води тебе вкину, їх же творцем називаєш Христа, а не богів наших, то чи збереже тебе Христос неушкодженим від горячі їхньої?" Відповів святий: "Знаю силу Христа мого, що може зберегти мене від вод цих цілим і неушкодженим, якщо захоче. Я ж хотів би тими водами від земного цього звільнитися життя, аби з Христом вічним жити. Проте не моя, але Його на мені хай збудеться свята воля, без неї ж ані волосинка з голови людської не впаде, ані птах не потрапить у сіть. Хай знають достеменно всі, хто слів моїх нині слухає, що тих, які з тобою поклоняються бездушному камінню, наче богові, чекає вічна мука у вогні підземному незгасимому і в тартарі підземному". Таке чуючи, Юлій-ігемон зрушився на гнів і зразу звелів святого оголеного вкинути в те місце джерела, звідки горяччю кипляча вода виходить. Коли святого вкидали, він крикнув, кажучи: "Господи, Ісусе Христе, поможи мені, рабу Твоєму". І коли, вкинений, впав у воду — краплі води від джерела відскочили, були від вогняних іскор гарячіші і досягли тих, що навколо стояли, — сильним опіком пошкодили. А святий Патрикій у водах тих, наче в прохолоді, був без шкоди і ликував, хвалячи Христа Бога. Через те більшим гнівом ігемон розпалився, звелів воїнам вийняти святого з води і сокирою відтяти йому голову, разом і пресвітерам його. Поставили на місці страти Христового ісповідника і мученика, здійняв він руки свої до неба і сказав: "Боже, Царю всіх і Владико, Ти тримаєш силою своєю все творіння видиме і невидиме, слухаєш всіх, що Тебе прикликають правдиво, що й ці гарячі води на спасення праведним, на кару нечестивим створив, стань нині переді мною, бо помираю в ісповіданні віри Твоєї". Тоді, закінчивши молитву, схилив до страти святу свою голову і кінець прийняв від сокири. Потяті були з ним і три його святі пресвітери: Акакій, Менандр і Полієн. І всі разом стали перед Христом Богом у славі святих. Убитий був святий Патрикій зі співслужителями своїми місяця травня у дев'ятнадцятий день і прийняв вінець переможний почестей від Христа Ісуса, Господа нашого, Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і слава нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

У той самий день пам'ять святого мученика Калуфа-єгиптянина, якого за царювання Максиміяна за Христа вогнем спалено.

І преподобного отця нашого Йоана, єпископа Готського.

І преподобного отця нашого Корнилія Комельського, чудотворця вологодського.

І благовірного князя Йоана, в чернецтві Ігнатія, Вологодського. Про них же в Пролозі.

Місяця травня на 20-й день

Страждання святого мученика Талалея і тих, що з ним

За царювання Нумеріяна, коли ігемон Теодор в Егейському граді переслідував Божу Церкву і різними смертями убивав вірних рабів Христових, взято було юнака християнського літ вісімнадцяти, на ім'я Талалей, і перед нечестивим судищем у храмі Адріяновому поставлено. На зріст і з лиця красень був Талалей, русяве мав волосся, ремеслом був лікар, без винагороди зцілював усілякі недуги. На нього поглянувши, ігемон красі його подивувався, до тих, що там стояли, сказав: "Де взяли цього гарного юнака?" Ті ж відповіли: "Ішов в Аназарв-град Киликійської єпархії, побачили його, що швидко йде. Коли ж він нас зауважив, сховався в діброві. Ми ж шукали його старанно, ледве знайшли — під дикою оливкою сидів. Взяли його і до твоєї влади привели". Сказав ігемон до святого: "Скажи нам, о хлопче, якої ти віри, і з якого града, і яких батьків, і як називаєшся?" Відповів святий: "Я — християнин, ім'я моє Талалей, родом з Ливану, батько мій був воєводою, на ім'я Берукій, мати ж — Ромулія. Маю ж і брата Иоана, який у причті церковному був саном піддиякон. Я ж лікарської майстерности навчився в учителя Макарія, архілікаря. Коли ж усі християни, які у Ливані жили, втекли в гори і пустелі через гоніння від ідолопоклонників, взяли мене і до едеського ігемона Тиверія привели. Мучив він мене, визнав я ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога істинного і преблагого, Творця всіх, — і визволений був допомогою Господа мого з рук ката, і втік. Нині ж знову взяли мене, прийшов у твої руки, тому роби зі мною, що хочеш, достойно-бо мені померти за Христа, Небесного Бога, Спасителя мого". Сказав ігемон: "Чи сподіваєшся, окаянний, уникнути рук моїх, як же уникнув рук Тиверія?" Відповів святий: "Не хочу вже втікати, вірю-бо Господу моєму Ісусові Христу, на якого покладаюся, що не дасть мені бути осоромленим, але до кінця перетерпіти муки поможе". Стояли там два спекулятори, Олександр і Астерій, звелів їм ігемон свердлом просвердлити литки ніг мученика і, шнуром зчепивши, стрімголов повісити. Проте затрималися їм очі, Божою силою, і замість святого дерево просвердлили й повісили. Один же з вірних, якого вчив святий Талалей, на ім'я Тимотей, стояв там і бачив, що робиться, покликав святого, кажучи: "Чи бачиш, що вони роблять?" Відповів йому святий: "Мовчи, брате, є при мені Христос, який помагає мені". Ігемон же, поглянувши, побачив не мученика, але дерево, що висіло, сказав до спекуляторів: "Що ви зробили? Я вам людину повісити велів, ви ж дерево повісили". І розгнівався ігемон, думаючи, що насміхаються з нього, звелів обох бити без жалю. Ті ж, биті, кричали: "Живий Господь, що віднині й ми християнами бути починаємо, віримо в Нього і страждаємо за Нього". Те чуючи, ігемон звелів зразу мечем їх убити. І кінець прийняли страдницький, отримали вінці зі святими мучениками від Христа Бога. До святого ж Талалея сказав ігемон: "Принеси жертви богам, щоб живим бути, і наситишся спогляданням солодкого світу цього". Відповів мученик: "Не переконаєш раба Христового, аби приніс жертву бісам". Ігемон же люті сповнився, захотів сам просвердлити святому литки, та, коли вставав з престолу свого, прилип зад його до престолу, і не міг встати. Всі ж, що в Адріяновому храмі сиділи, возвали голосно, кажучи: "Великий Бог християнський, що такі робить чуда". Ігемон же сповнився сорому, почав просити мученика, кажучи: "Помолися за мене до Бога свого, Талалею, щоб я зміг із престолу свого встати, справді-бо великий Бог твій". Помолився святий, встав ігемон. Але вважав те не Божою силою, а волхвуванням Талалеєвим, тому лютував на святого, скреготав зубами своїми. Тоді схопив свердло, почав сам вертіти