йому. Тоді, побачивши ігемона, що до ріки зближався і в човен сідав, готувалися зустріти і привітати його. А святий мученик почув, як говорили, що ігемон зближається човном, укріпився, встав із землі і, руки до неба піднявши, возвав до Господа, кажучи: "Боже мій, Ісусе Христе, задля якого я терплю ці муки і задля любови якого нагий стою на огляд людям цим, почуй мене нині, задля слави Імени святого Твого, і простягни руку всемогутности своєї, й утримай посеред ріки човен той, в якому сидить суддя нечестивий, не дай йому досягнути цього берега, допоки не визнає, що Ти єдиний справжній Творець і Владика всіх, Бог, і нехай перед усім людом прославить святе Твоє ім'я, яке ненавидить". Коли так помолився святий, раптом човен, що віз ігемона, став посеред ріки і не міг зрушитися з місця того анітрохи. Те бачачи, Аріян-ігемон здивувався, згадав слова мученикові, які обіцяли переконати його до ісповідання Христа Бога, і сказав до своїх: "Що думаєте про те, що човен став непорушно, чи не волхвування це того християнина?" І звелів иншого привезти човна і сів у нього. Той-бо човен, з якого вийшов ігемон, зразу зрушився з місця свого, а той, в який він сів, став, як на землі, ніяк не міг ворухнутися, хоч і багато було гребців, і вітрила напнуті, і вітер допомагав. Послав тому ігемон до мученика, кажучи: "Тому що злякався ти мук, якими я тобі пригрозив, волхвуванням своїм зробив так, щоб я не зміг переплисти ріки й увійти в град". Відповів мученик посланцеві: "Живий Господь Бог мій, що не зрушиться човен, у якому Аріян, допоки він не визнає імени Господа мого Ісуса Христа, як я раніше сказав йому". Посланець же сказав: "Якщо й визнає ім'я Бога твого ігемон цей посеред ріки, як ти хочеш, то як ти, на березі сидячи, почуєш голос його, адже ріка, як бачиш, дуже широка". Сказав йому мученик: "Хай напише ісповідання Господа мого на хартії і до мене хай пришле. І в ту ж годину човен піде і пристане до берега". Повернувся посланець, сповістив ігемону слова мученикові. Ігемон же зразу, взявши хартію, написав руїсою своєю слова такі: "Один правдивий Бог, якого Аскалон шанує, і нема иншого, окрім Нього. Він є Творцем і Владикою всіх". Так написавши, послав до Аскалона. Мученик написане прочитав, помолився до Бога — і зразу лодія з ігемоном зрушилася і досягла берега. Увійшов же ігемон у град, сів на суді й мученика поставив перед собою, сказав йому: "Ти всю силу свою чарівну богоненависну зрушив на мене на воді, щоб на ріці втримати мене, я ж на землі силу влади своєї виявлю на тобі". І зразу звелів повісити нагого на катівні, свічками вогненними палити боки йому і живіт, доки не розтане вся плоть його. Опалюваний святий мовчав. І сказав до нього Аріян: "Як бачу, ти вже помер, Аскалоне". Відповів святий: "Якщо й помру, проте знову буду жити". І сказав ігемон до своїх: "Трудимося лише, мучачи його, бачу, що готовий він і померти за віру свою, проте й ми робімо, що можемо". І звелів прив'язати камінь великий до ніг його і живого вкинути у глибину ріки. Воїни ж, взявши, повели його до ріки. І йшло за ним услід багато людей, серед них же було й християн немало, які прийшли побачити кончину мученикову, і принесли їжу, просили, щоб з'їв. Він же не хотів, кажучи: "Не маю більше нічого їсти з тлінної світу цього їжі, приготувався-бо йти і прийняти те, що око не бачить і вухо не чує і на серце людині не прийде. Трудіться і ви, браття, щоб отримати блага, для святих приготовані". Коли так говорив святий, воїни посадили його у лодію і, від берега відпливши, почали прив'язувати до ніг його камінь великий. Він же, звертаючись до християн, що на березі стояли, каже: "Діти, не переживайте за поховання моє і нині та завтра не шукайте мене. На третій день прийдіть з північного боку града і знайдете на березі тіло моє з прив'язаним каменем, поховайте мене з тим каменем разом". І було так. На третій день після потоплення мученика знайшли його святе тіло, як же сказав їм, із каменем, прив'язаним до нього, і поховали чесно, славлячи Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.
Цього святого мученика Аскалона згадано разом зі святим мучеником Леонідом у стражданні святого мученика Филимона 14-го грудня. Аріян же ігемон після того повірив у Христа і мученицького вінця сподобився, як же про те у Филимоновому стражданні на кінці написано про Аріяна.
У цей же день у Пролозі згадано святого мученика Філітера, але вже пам'ять його була 30-го грудня.
У той-таки день — віднайдення і перенесення чесних мощів святого отця нашого Олексія, митрополита Київського і всієї Руси, чудотворця. Його ж Перенесення в цей день у Пролозі, а житіє його — 12-го лютого.
Місяця травня на 21-й день
Житіє святого рівноапостольного великого царя Константина і святої христолюбної матері його Олени
Конста, прозваний Флор, цар римський, внук попереднього царя Клавдія, від доньки його народжений, батьком був Великого Константина, його ж народив від Олени. Мав Конста й инших дітей, від иншої жінки, на ім'я Теодора, яка була донькою царя Максиміяна Єркулея. Вона народила Консті Констанція, батька Галія і Юліяна, Далматія, Аннібала і доньку Констанцію, яка була дана за Аіцінія. А від Олени один тільки Константин Великий народився, який і був наступником царства отчого.
Про Консту, батька Константинового, відомо, що хоч про людське око дотримувався давніх звичаїв римських, проте не віддавався так службі ідольській, як инші ідолопоклонники, але на Вишнього Бога покладався й уповав на Нього. Учив і сина свого Константина від Вишнього Промислу шукати і просити допомоги, а не від ідолів. Милосердився над християнами, яких тоді мучили й убивали инші царі нечестиві, і не гонив він Церкви Христової, більше ж — захищав від гоніння. І мали вірні спокій під державою його у краях західних. На Сході ж не припинялося гоніння, бо Максиміян Галерій, зять Диоклитіяна, східними тоді володів краями.
Було в царя Консти багато християн, які служили у дворі його в різних санах. І хотів цар точно довідатися, які з них мужі добрі, досконалі
