Житія Святих - Вересень - Данило Туптало

вічному". І рече Іван до біса: "Чи посилав тебе колись узяти душу людську і принести йому?" І мовить біс: "Уся сила сатанинська у ньому є і має погодження з князями нашими, і ми з ним є. І слухається нас Кинопс, а ми його". Рече ж Іван: "Я апостол Ісуса Христа, тобі повеліваю, душе лукавий, відтепер не входити в житла людські і до Кинопса не повертатися, але за межі острова цього відійти й мучитися!" І тоді пішов біс із острова. Побачив Кинопс, що дух не повернувся, послав іншого, але й той так само постраждав. І інших двох послав од князів темних, і повелів одному до Івана зайти, а другому зовні стояти, щоб принести йому звістку. Зайшов один біс до Івана і так само постраждав, як попередні, котрі приходили; другий же біс, котрий зовні стояв, побачив біду свого друга, побіг до Кинопса і все, що відбулося, повідав. Наповнився ярістю від того Кинопс і, взявши всю можність бісівську, пішов у місто, і зраділо все місто, побачивши Кинопса, і всі приходили кланятися йому. Знайшов-бо Івана, який навчав людей, наповнився великої ярості та й рече до людей: "Мужі сліпі, які заблукали з путі істинної, послухайте мене. Наскільки праведний Іван і наскільки праведне те, про що він говорить, хай побесідує зі мною і хай створить чудеса такі ж, як я творю, і побачите, хто з нас є більший: чи Іван, а чи я. Коли він більший мене буде, то вірувати маю і я в те, що говориться і діється від нього". І взяв Кинопс одного юнака і каже до нього: "Юначе, чи є живий батько твій?" Він же відповідає: "Помер!" І рече Кинопс: "Якою помер смертю?" Він же мовить: "Моряк був і коли розбився корабель, утопився у морі". І рече Кинопс до Івана: "Тепер покажи, Іване, силу свою: нехай іменем, щоб ми повірили словам твоїм, постав отця живого перед його сином". І мовить Іван: "Не послав мене Христос мертвих із моря підіймати, але людей зваблених навчати". І рече Кинопс усім людям: "Тепер уже вірите мені, що улещувач є Іван і зваблює вас, схопіте його й тримайте, доки виведу батька юнакові живого". І взяли Івана. І розпростер руки Кинопс і вдарив ними, і плескання було в морі, і всім, острашенним, невидимий став із очей їхніх. І підняли голоси свої всі, кажучи: "Великий ти, Кинопсе!" І раптово вийшов Кинопс із моря, тримаючи, як казав, батька юнака, і здивувалися всі. І рече Кинопс: "Чи цей є батько твій?" І мовив юнак: "Цей, пане!" І поклонилися всі Кинопсу. І хотіли люди вбити Івана, але заборонив їм Кинопс, кажучи: "Коли побачите більше цього, тоді хай буде мучений". І покликав другого чоловіка й рече йому: "Чи мав ти сина?" І відповів той: "Так, пане мав, але із заздрості хтось убив його". І тоді звів голос Кинопс, закликаючи на ймення і вбивцю, і вбитого — і обидва постали. І рече Кинопс до чоловіка: "Чи цей є син твій? І чи цей є вбивця його?" І відповів чоловік: "Так, пане!" І рече Кинопс Іванові: "Що, дивуєшся Іване?" І відповідає Іван: "Тут я не здивований". І рече Кинопс: "Ще більше побачиш, і тоді здивуватися маєш, і не помреш, доки не пострашу тебе знаменням". І рече Іван до Кинопса: "Знамення твої невдовзі розрушаться". Почувши таке слово, люди кинулися на Івана й били його вельми, доки не подумали, що він уже мертвий. І рече Кинопс: "Покиньте непохованим, нехай птиці небесні з'їдять його". І відійшли від місця, радіючи із Кинопсом. По тому почув Кинопс, що Іван навчає на місці, названому Кам'яновержя, покликав біса, з яким волхвування чинив, і пішов до того місця й рече Іванові: "Маю намір тобі велику ганьбу і сором учинити і через те залишив тебе живого, але прийди на морський пісок і уздриш славу мою й посоромлений будеш". Були ж три біси, що йшли за ним, про них думали люди, що Кинопс їх із мертвих воскресив. І вдарив великим сплеском руками своїми, провалився з очей усіх і невидимий став. Люди ж закричали: "Великий ти, Кинопсе, і немає іншого, більшого за тебе!" Іван же заповів бісам, що в образі людському стояли, щоб від нього не відходили. І помолився до Господа щоб Кинопс не знайшовся серед живих і так сталося: раптово-бо море захвилювалося і хвилями закипіло, відтак не вийшов Кинопс із моря, але залишився там у глибині морській, як давній Фараон, — втопився окаянний. Бісам же отим, про яких гадали люди, що люди й вони, тільки встали з мертвих, рече Іван: "У ім'я розіп'ятого Ісуса Христа і за три дні воскреслого, зійдіть із острова цього", — і тоді невидимі стали. Люди ж повсідалися, чекаючи Кинопса три дні і три ночі на піску, від голоду та спраги, та від вару сонячного багато із них занемоглося і лежали безголосі, із них троє дітей померло. Людей же тих помилував Іван і помолився за їхнє спасіння, і багато їм про віру оповідав, воскресив дітей їхніх, сцілив недужих їхніх, і всі однодумно приступили до Господа, охрестившись, і розійшлися в доми свої, славлячи Христа. Іван же пішов у дім Миронів, і, часто приходячи до людей, навчав у ім'я Ісуса Христа.

Якось знайшов на дорозі хворого, який лежав, чоловіка в лютій гарячці і сцілив його хрестним знаменням, що побачив один жидовин на ім'я Філон, зв'язався з ним через писання і запросив Івана у дім свій — була-бо в нього жінка прокажена. Та припала до апостола, і тоді сцілилася від прокази і повірила в Христа. Тоді й сам жидовин повірив і прийняв святе хрещення із домом своїм. По тому вийшов святий Іван на торжище і зі брався до нього народ послухати спасительного вчення із вуст його. Прийшли і жерці ідольські, від них, один, спокушаючи святого, рече: "Учителю, маю сина кривого на обидві ноги, молю тебе, сціли його, і коли сцілиш, то і я повірю в Бога, якого ти проповідуєш". Святий до нього каже: "Пощо так випробовуєш Бога, як явно показує лукавство серця твого?" Те вирікши, послав Іван до сина його з тими словами: "В ім'я Христа, Бога мого, встань і прийди до мене". Він-бо тоді, вставши, прийшов здоровий до святого. А батько його за ту спокусу в тому ж часі окривів на обидві ноги і