Житія Святих - Вересень - Данило Туптало
Заздрісний ворог, бачачи Христове вибране стадо множене день від дня, постав на нього великою ярістю, бажаючи всіх словесних овець розкидати та погубити, і вжив на це діло жорстоких та нелюдяних звірів, а не людей, Діоклитіяна і Максиміяна, нечестивих римських царів. Цих ото хижих вовків навів на стадо Христове і через них люто й немилосердно розтерзав — таку-ото їм у серця ярість уклав на християн, що все інше дбання щодо царства свого відклали, а на те лишень усіма звернулися силами, аби всіх християн до решти погубити. І той лихий свій намір та діло клали собі за найбільшу і за найчеснішу річ від усіх інших великих діл царських і більше славних перемог і торжеств над ворогами своїми. Через це ігемонів та мучителів, у тій-таки злобі їм рівних і гірших, послали в усі кінці землі, щоб повсюди християн примушувати до ідольських жертв, а хто не покориться, хай мучать та вбивають і всіляко нехай гублять смертями. Цим таким бутнім вінцем мученичим багато вірних і тих, що дбало Христа люблять, прикрасилися, від Церкви войовницької перейшли до переможної, переможну над ворогами пісню співаючи.
Поміж інших численних такий виявився доблесний Христовий воїн Калістрат, що красну путь мученичества перейшов і не сам, а з численною дружиною, ворога побивши, перед переможцем світу Христом постав, носячи й показуючи взяті за Нього рани і взявши почесть подвига свого. Цього страждальця Христового батьківщина була Картаген, звідтіля його взято було у воїнський сан і причислено до полку воєводи Персентина, і в тому полку тільки один, як зірка серед неосвітленої місяцем ночі, світив доброчестям блаженний Калістрат; всі інші воїни були поморочені тьмою ідолобісся. Він же — просвічений світлом святої віри, якої навчився від батька свого, що був християнином; батько ж його навчений від діла його, на ймення Неокора, що в часи самохітної муки Господа нашого Ісуса Христа жив в Єрусалимі при Понтійському Пилаті, служачи у війську, і бачив усі чудеса, що були при смерті та воскресінні Господньому, увірував у нього і хрещений став від апостолів та й повернувся у дім свій, носячи багатоцінний бісер віри у Христа. Ним сина свого, батька ж Калістратового, і всіх домашніх своїх збагатив, оповідаючи їм про Ісуса Христа все, що очима своїми бачив і що від апостолів чув. Це ж бо духовне й неокрадне багатство віри і святий Калістрат, після діда й батька свого наслідивши, збагатився ним, скільки можна, таємно навчаючи пізнання істини і навертаючи до Бога душі людські, через що в інших воїнів був у підозрі, і вони пильно за ним стежили, аби могти певніше довідатися чи християнин він є насправді, ачи ні.
Коли ж перебував із воєводою своїм у Римі, викрито було його християнське благочестя так. Мав звичай блаженний щоночі вставати на молитву і достатньо молитися таємно. Якось же, коли за звичаєм своїм вставши, молився, побачили те деякі воїни, що поблизу відпочивали, і, почувши, що часто ім'я Ісус Христове закликає, пізнали добре, що він істинний є християнин, тож, вибравши час, звістили воєводі Персентину, що почули. Воєвода ж тоді закликав Калістрата і запитав, кажучи: "Чи правда, Калістрате, що мовлять про тебе від друзів твоїх?" Він же відповів: "Не знаю, що б про мене говорити мали, знаю-бо про себе, що ніякого зла не учинив". Персентин же повелів воїнам сказати у лице йому. Воїни ж кажуть воєводі: "Ти повели, владико, хай покладе жертви богам, тоді пізнаєш, хто він є, який його помисел і яка віра". Повелів же воєвода Калістрату, хай принесе богам жертву і поклонитися їм. Святий же Калістрат відповів: "Не навчився багатьом богам приносити жертов, але одному Богу, істиному та живому, що все з небуття вивів і людину від землі створив. Богів же, яких пошановуєте, руки людські зробили, не боги вони, але біси, скажу, як навчився від святого Писання, що вістить: "Всі боги поган — біси" і: "їхні ідоли — срібло й золото, діло рук людських" від того-таки Писання навчився знати Бога, що живе на небесах, і Йому приносити жертви хвали і воздавати Вишньому обіцянки. Чи про це наговорюють на мене ці, що Бога єдиного істинного пошановую, а не богів ложних численних? Подобало б їм наговорювати, коли б бачили мене, що недобре у воїнському чині служу, що боязкий і біжу від лиця ворожого, тоді могли б на мене говорити перед тобою, воєводо, і тобі такі наговори належало б вислухати. Тепер же ні в чому такому не відаєш, що я прогрішив, чому ж наклепників слухаєш і на суд мене приводиш? Через те тільки одне, що мої догмати з вашими не погоджую?" На ці слова воєвода відповів із гнівом, кажучи: "Не час тепер для риторського багатослів'я, але час для тяжких мук та лютих страт, які невдовзі приймеш, коли не покоришся і не покладеш жертов богам, яким і сам цар поклоняється. Чи ж не знаєш мене, що жорстокий я є, можу й без мук кожного застрашити самим тільки позиром та голосом?" Святий же Калістрат відповів: "Ярість твоя і скрегіт зубів твоїх хоч і приносять страх та тимчасовий, є ж бо страх і скрегіт зубів вічний, у нього боюся вельми впасти і самий тільки спогад про те дуже страшить мене". Воєвода ж, не можучи утриматися від своєї ярості, повелів святого бити, протягши, і били його довго, і нічого не виказав нетерпеливо, але до Бога віщав, кажучи: "Я присяг — і дотримаю, що буду триматися присудів правди твоєї"і знову: "Смирився до кінця, Господи, "за словом своїм оживи мене, Господи" і не попусти, хай буду в наругу пагубному цьому чоловіку, але укріпи мене, о Господи, понести ці муки, подаючи силу смиренному й немічному тілу моєму і мужній дух у мені здійснюючи". Мучитель побачив його кров, що потоком лилася із рани, повелів послабити від муки й рече йому: "Це тільки початки воздаяння тобі за непослух твій, Калістрате, добре тобі раджу вчинити повелене, щоб збавився від більших, які чекають тебе, мук. Клянуся ж бо богами, що коли не впокоришся царському повелінню, то руки катів тіло твоє на шматки роздріблять і кров твою пси полижуть, а плоть твою леви з'їдять — такою гіркою погинеш смертю". Мужній же Калістрат відповів: "Покладаюся на Бога кріпкого, Бога живого, що той збавить мене від вуст лев'ячих і забере з лап песячих єдину мою душу, що єдина тільки в цілому
