Полонянка вовчої зграї - Марина Сніжна

Не знаю, що змусило сіпнутися і не допустити цього поцілунку. Раптом нахлинуло щось сильніше за мене. Якесь відторгнення і відчуття неправильності.

Брови Адена ледь звелися на переніссі, але він не став наполягати. Відійшов і знову повернувся у крісло. Я ж намагалася впоратися з незрозумілими емоціями і кусала губи. Та що зі мною?! Зазвичай я навіть отримувала задоволення від поцілунків Адена, від його дотиків. Вони ніколи мені не здавалися неприємними. Так чому зараз все всередині люто протестує проти них?! Навіть те, що вампір просто знаходиться тут, здається неправильним.