Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

Додумати не встигаю. Мене зовсім нестерпним, зухвалим чином зупиняють і підминають під себе. Грубе, але таке бажане вторгнення подібне до цунамі. Мене з головою захльостує, забирає кудись у інший світ.

Наше божевілля не триває довго, ми обидва до краю збуджені. Вже через кілька поштовхів я тремтіти починаю, і стогнати благаюче, а потім кричати до зірваного голосу. Спазми настільки сильні, що аж рогівку яскравим спалахом обпалює. Я зір ніби втрачаю, і слух, і розум.

Тільки через кілька секунд реальність повертається, глухий стогін Алекса поєднується з моїми схлипуваннями, завершуючи ідеальну симфонію нашого єднання.

— Моя, — з якоюсь особливою власною інтонацією вимовляє Алекс.

— Давно вже, — відповів я. — Довго до тебе доходило.

Замість відповіді він обіймає мене і ніжно цілує, зовсім не гидуючи тим, що недавно ми займалися оральним сексом.

Мені хочеться так багато Алексу сказати, але я лише цілую його сильніше, пам'ятаючи, чим закінчився вчорашній вечір. Ні, більше це не повториться.