Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

Міка допомогла мені впоратися зі страхом та гострим болем. Я тоді зовсім втрачений був, а вона наче зцілила мене своєю теплотою та розумінням у погляді.

Виходжу із кафе, йду до машини. Дивне відчуття з’являється, ніби хтось наполегливо на мене дивиться, за кожним кроком стежить. Озираюсь. Незнайомі люди, дівчина з дитиною, два чоловіки біля сусідньої крамниці.

Здалося. Сідаю в машину і пишу, що приїду за кілька хвилин. Нехай Міка готується до вечірньої прогулянки.