Біжи або кохай - Люсі Лі

Цього разу, всупереч моїм недолугим одкровенням, Стас не залишився зі мною на ніч, як завжди, а пішов. Знову залишаючи мене без відповіді, наодинці зі своїми сумнівами, та почуттями.  

Перевернувшись на живіт, я утикаюся лицем в подушку, щоб стримати крик розпачу, що рветься на зовні. Тепер я стогну від безсилля, зминаючи у руках вже остигли після нього простирадла, на яких, ще хвилину тому безсоромно згоряла від чергового солодкого оргазму.

Знову це відчуття повної спустошеності, яке вже звично настигає мене після того, як він мене покидає.

Відчуваю як у грудях стривожено стискається серце, як скручуються в тугий вузол напружені нерви. А по крові отрутою розливається гіркота розуміння, що йому від мене потрібне тільки тіло. Моя оболонка, лише зовнішність. Йому не потрібна я, така як є, а лише образ надуманий його хворобливою уявою. 

У вухах, ще досі дзвенить пронизливим набатом – "Іграшка!" І чому ж, від цього так безмежно боляче. 

У горлі застрягає колюча образа, завдає болю, дряпаючи неможливістю все йому висловити. Змушує закритись ще щільніше, стиснутися в грудку обійняти руками тремтячи плечі. 

Плакати я вже не можу, залишається лише відчувати нудотний після смак, після глушильного задоволення.

До пізньої ночі я не могла заплющити очей. Все прокручувала у голові те, що між нами відбувається. Та прийшла до дуже не втішних висновків. 

Поки що ясно було одне. 

У житті Корецького, я одна з багатьох тих, його колишніх «іграшок». Що так само колись грали роль його сексуальних рабинь, намагаючись заповнити  порожнечу у його чорній душі. Але чи можна заповнити те, що вже і є самою тією дірою, що зіяє.

Чи зможу я і на далі грати роль слухняної маріонетки у владних руках цього господаря життя? При цьому чітко усвідомлюючи, що рано чи пізно він награвшись викине мене зі свого існування ніби зламану ляльку.

Я чітко розуміла, що ні, не зможу. 

І справа була не тільки у зачепленій гідності, якщо він дійсно так зробить, а у почуттях до цього чоловіка. 

Чи можна взагалі щось відчувати, до людини, яка ставиться до тебе як до речі? Спочатку викрадає, хоч і рятуючи цим життя, потім тримає під замком, згодом шантажує та ще й залякує. І нормальна людина звичайно скаже — ні. Але в мене попри все це, були до нього почуття.  

Це поки що не кохання, у повному його розумінні, можливо щось близьке. Але таке ж пекуче, тягуче-чарівне, та терпко-гостре. 

Почуття, що змушує моє серце тремтіти та передчуваюче стискатися щоразу, коли я уловлюю його важкі кроки за дверима своєї кімнати. Чую оксамит його голосу, відчуваю на собі владні чоловічі долоні. Та тихо радію лише від того, що він знаходиться поряд. 

І цього почуття було достатньо, щоб відчувати пекучу і несамовиту потребу в ньому, що разу коли його не має поряд, або коли довго не торкався до мене, та зазнавати своєрідної ломки. Бажати, мріяти про близькість із ним. Ось це й було, моє найстрашніше покарання, а не те що Корецький тримав мене під замком. Це те, що зводило з розуму, бо я чітко розуміла, що чекати від Стаса взаємності немає сенсу. 

Вранці, абияк розліпивши тяжкі повіки, вирушаю в душ. Щоб під теплими  струменями, що розслаблювали прийти трохи до тями. 

Поки розімліла стояла під душем, мимоволі згадала гарячі та великі руки Стаса. Як він жадібно обгладжує мої стегна, як владно стискає груди, до легкої болі, як несамовито, по звіриному бере мене кожного разу.  

Від цих палких думок, мене у мить кидає у жар. По тілу розтікається лоскотна хвиля збудження, змушуючи зі стогоном щільно стиснути стегна. Зараз мені до одуру, до запаморочення кортіло стиснути чуттєві верхівки грудей, як робив це він, терпко, гаряче. Притиснутися долонею між щільно зімкнутих стегон. Торкнутися пальцями  ніжного жіночого містечка, що палає. Де вже вірує, пульсує легке збудження. Провести по тремтячому лону, надавити на чуттєву верхівку клітора, як завжди уміло це робив він. Щоб ще раз, відчути це нестямне, несамовите відчуття задоволення. 

Захлинувшись від розуміння своєї залежності від цього біса Корецького, зусиллям волі придушую в собі бажання це зробити, та відсмикую руку. Не бажаю його повноправного володіння у моїх мріях, досить того що він вже заполонив мої думки, та взяв у полон моє тіло. 

Коли вимившись вже виходжу з душу, мимоволі зачіпаюся за своє відображення у великому настінному дзеркалі, що було майже на всю стіну. 

Від туди на мене дивилася гарненька тендітна брюнетка, з довгим нижче пояса волоссям. Великими сірими очіма, пухкимм яскравими губами, маленьким носиком, та довгою шиею. Стрункі ноги, тонка талія, навіть занадто, та невеликі пружні груди. 

Завдяки регулярним заняттям спортом моя фігура помітно підтягнулася, та шкіра стала більш пружна. Але ось зайва худорлявість і зблідлість нікуди не поділися. 

До того ж до цього додалися ще темні кола під очима, від безсонної ночі. А ще на грудях та шиї кинулись у око синьо-бардові засмокти, від учорашніх поцілунків Стаса, та ліве стегно було прикрашене відбитком від чоловічих пальців. 

Здається, вчорашня близькість із Корецьким, не пройшла для мене безслідно.

Вже за сніданком на мене чекав ще один неприємний сюрприз. 

Я за усіма цими переживаннями зовсім забула про сьогоднішнє тренування. Та з огляду на мій сьогоднішній розбитий стан і безсонну ніч, йти на заняття, було зась. Але хіба з цим деспотом Натом посперечаєшся. Прийшлося зціпивши зуби, тягти себе на спортмайданчик, добре хоч сьогодні інтимних іграшок у цікавих місцях не було. 

- Так, ноги розсовуємо ширше. Попу підіймаємо вище, — командує.

- В сенсі? Я вже й так розкарячилася як могла на цьому одороблі.

- Це тренажер для тренування м'язів спини, якщо ти не в курсі, — діловито карбує, цей нахаба. 

- Ти уявляєш як я зараз виглядаю зі сторони! - продовжую обурювано репетувати. - Особливо із заду.

- Ззаду вигляд просто чудовий, — насмішкувато тягне зеленоокий кат.