Біжи або кохай - Люсі Лі

- Зате мені він байдужий, — злісно випльовую Натові в очі, і різко розвернувшись, не чекаючи хлопця, прямую до своєї спальні.

- А іноді й мене виводиш із себе так, що я ладен і сам тебе прикінчити! - кидає мені в спину мій охоронець, але я його вже не слухаю. Я стрімко підіймаюся до своєї кімнати. 

Вже лежачи в ліжку, я ніяк не можу заснути. У думках все лунали слова Ната — небайдужа цьому дияволу? Ні, такого бути не може. Я ж для нього лише іграшка для порочних утіх, не людина. Хоча про причини його зацікавленості у тому, щоб я залишалася з ним я певною мірою здогадуюся. Моя неймовірна схожість із його померлою дружиною. Але як же мені хочется вірити, що його не байдужість направлена саме на мене.

Безперервний потік сумних думок обірвав тихий скрип дверей, що відчинилися. З коридору на мить бризнула смужка світла та згасла, пускаючи в мою кімнату тінь величезного чоловіка. 

Мить, і кімнатою роздаються важкі кроки, та над моїм ліжком нависає постать Корецького. Він нахабно сідає на ліжко занадто близько від мене. Вдивляється в моє лице, і у темряві я бачу гарячковий блиск затуманених сумішшю із похоті та злості, чорних, як ніч очей.