Полонянка вовчої зграї - Марина Сніжна

Тодішня вечірка проходила ще більш нудно, ніж зазвичай. Я до того ж сильно втомилася на роботі, і в мене нещадно розболілася голова. Тому вирішила піти раніше, міркуючи, що мало хто навіть помітить мою відсутність.

Відчула, як стає легше, варто було вийти на свіже повітря і залишити позаду гул голосів та музики.

Знаючи, що на заході доведеться пити алкоголь, я не брала з собою автівку і тепер змушена була ловити таксі.

– На вас теж все це наводить нудьгу, чи не так? – почувся за спиною тихий оксамитовий голос, від якого прямо мурахи по спині побігли.

Механічно опустивши руку, обернулася і ледь не відсахнулася. У двох кроках від мене стояв не хто інший, як радник Північних земель Аден Ларес. На такій близькій відстані його зовнішність особливо вражала. На тлі мармурово-білої шкіри, нереально чистої і позбавленої найменших дефектів, особливо яскраво виділялися ніжно-волошкові яскраві очі. А насичено-чорне волосся, що доходило вампірові мало не до талії, і зовсім складало на тлі всього іншого разючий контраст.

Як і більшість вампірів, в одязі Аден надавав перевагу чорному кольору, розбавляючи його яскравими аксесуарами. Щоб самим безцеремонним чином не витріщатися на його заворожуюче-гарне обличчя, я втупилася поглядом у масивний срібний медальйон з якимось химерним малюнком на ньому. Виконаним так дрібно, що якщо не придивлятися пильно, зовсім не можна розібрати, що там зображено. Мабуть, робив його теж вампір – у них зір набагато гостріший.

Я гарячково міркувала, що відповісти, відчуваючи збентеження. Але Аден Ларес продовжував чекати, і мовчати далі було вже неввічливо.

– Так, сьогодні було особливо нудно, – я змусила себе посміхнутися і підвела очі. Не в моїх правилах показувати комусь, що його присутність вибиває з колії.

– Не хочете продовжити вечір в іншому місці?

Його пропозиція застала зненацька. І як на таке реагувати?! Ні, в принципі, за своє життя я не боялася. Вампіри давно вже на людей на вулицях не кидаються. Все відбувається за взаємною згодою. Вони до того ж щедро оплачують послуги донорів. Деякі люди навіть знаходять в цьому якесь збочене задоволення. Я чула, що при поглинанні крові виникає щось подібне до сексуальної втіхи. Але мене таке зовсім не приваблювало. Звичайно, вампіри часом вступали і в звичайні інтимні стосунки з людьми, але і тоді поглинання крові було частиною обов’язкової програми.

– Боюся, ви звернулися не за адресою, – почула я власний холодний голос і жахнулася. Реакцію на таке вампіра важко передбачити.

На мій подив, карбовані губи Адена Лареса торкнула легка посмішка.

– Тобто вас важко назвати цікавою співрозмовницею?

– Я не те мала на увазі, – зніяковіла я.

Якщо він зараз запитає: «А що ж?» – точно крізь землю провалюся. Але вампір спокійно продовжив:

– Судячи з відгуків наших спільних знайомих, ви досить цікава і неординарна особистість. У вас на все є власна думка. Такі люди мені цікаві. Давно вже шукав можливість поспілкуватися з вами, але якось зручної нагоди не випадало.

Моя щелепа мимоволі відкинулася. Аден Ларес мною цікавився? Таке і в голову не могло прийти!

– Так що, зробите мені приємність?

Він продовжував посміхатися, а я не могла відвести очей від його неприродно червоних губ. В той момент вперше після знайомства з Виданом Яровим відчула сексуальний потяг до когось іще. І те, що вибір упав на могутню небезпечну істоту, викликав неабияке збентеження.

Але я вже не раз помічала: як тільки мене щось починає лякати, виникає протест. І я йду назустріч своїм страхам. Намагаюся їх подолати. Так було і цього разу. Я теж посміхнулася і кивнула.

Ми провели чудовий вечір в одному з найкращих нічних клубів Мирграду. Аден Ларес виявився чудовим співрозмовником, знав багато цікавого. Що, втім, не дивно, враховуючи, скільки він вже по землі ходить. А його бездоганні ненав’язливі манери просто зачаровували.

Наприкінці вечора я зловила себе на думці, що зовсім перестала його боятися. Більше того, мій сексуальний інтерес до нього, здобрений чималою дозою випитого, ще більш посилився.

Вечір ми закінчили у мене вдома, де в нас стався приголомшливий секс. І в цьому Аден Ларес виявився на висоті! І навіть ніяких зазіхань на мою кров не робив!

Правда, вранці у мене сильно боліла голова після випивки і напівбезсонної ночі. І побачивши на подушці послання, написане бездоганним каліграфічним почерком, я зрозуміла, що на цьому вчорашня казка остаточно закінчилася. Але, принаймні, Аден залишив по собі непогані спогади. Я кілька разів перечитала послання, яке містило лише декілька слів: «Дякую за чудовий вечір, Вендо», – мрійливо зітхнула і попрямувала до ванної – починати новий день. Ніякиї ілюзій щодо продовження знайомства не мала. Чудово усвідомлювала, хто він і хто я.

Але опівдні на роботу доставили величезний букет чудових білих троянд із запискою від все того ж Адена Лареса. У ній вампір висловлював надію на продовження знайомства. Зовсім збентежена, я, тим не менш, прийняла нову пропозицію вампіра.

Так все і закрутилося. Причому я й досі поняття не маю, чим привернула увагу такого чоловіка, як Аден Ларес. Нехай я не дурна лялька, у якій, окрім зовнішності, нічого немає, як більшість жінок його кола, але все ж назвати мене такою вже цікавою складно. Проте щось же вампір у мені розгледів! І я приймала його залицяння. Навіть по-своєму звикла до нього, як, приміром, до дорогої машині або чогось ще в тому ж роді. Однак, окрім сексуального потягу і відчуття комфорту в його компанії, нічого до нього не відчувала.