Полонянка вовчої зграї - Марина Сніжна

– Ти навіть не уявляєш, Ярів! – насмішкувато протягнула я. – Ледве дочекалася, поки ти нарешті вгамуєшся. Інакше не знаю, як б витримала ще хоча б хвилину!

По хащі пролунав гучний рик, від якого, здавалося, навіть дерева пригнулися до землі. Я з жахом втиснула голову в плечі, розуміючи, що перегнула палицю. Ну от навіщо ще більше погіршила своє становище?! З Ярова ж станеться зараз просто шию мені відкрутити, як дурному курчаті!