Нові коментарі
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
Українські Книги Онлайн » Еротика » Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

Читаємо онлайн Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова

Як багато гарних слів він говорить. Начебто спеціально це робить, щоб мене звабити.

Або я не звикла, що хлопці можуть бути добрими та милими, а не грубіянами, як Алекс.

Повертаюсь і кладу руки на плечі Макара. В очі його гарні заглядаю. Усміхаюся. Його близькість більше не викликає відторгнення, а цікавість лоскоче і без того неспокійні нерви.

Макар читає мої бажання. Нахиляється та обережно торкається моїх губ своїми. Я не відходжу, не тікаю. Приймаю нову реальність. Наш поцілунок м'який, приємний, спокійний. Він схожий на тепле весняне сонечко, тоді як з Алексом — це пожежа, яка все змітає на своєму шляху.

Обіймаю Макара, пливу за течією.

Якоїсь миті мені навіть подобається те, що відбувається. Може, стосунки й мають бути такими, як цей поцілунок? Розміреними, затишними, без особливих зльотів та падінь?

У Макара м'які теплі губи, він точно знається на поцілунках, а ще в нього приємний парфум. І зайвого він не дозволяє. Обіймає за талію і навіть не намагається опустити руки нижче. Алекс би точно не стримався.

— Все добре? — дбайливо питає Макар, коли я перериваю наш поцілунок.

— Так, звичайно. Мені сподобалося.

— Я не поспішив?

Боже, не можна бути настільки бездоганним!

— Ні, ти що? — округляю очі. — Все чудово. Ти добре цілуєшся.

Макар усміхається, притягує мене до себе. Втикаюся носом у його плече і заплющую очі.

Здригаюсь від приглушеної вібрації телефону. Обіцяла собі не смикатися при кожному повідомленні, але нічого зі своїми емоціями вдіяти не можу.

Макар відпускає мене, і я зазираю у телефон.

«Привіт. Це Алекс. Скинь мені фотографії, про які ти говорила».

Міг би «будь ласка» в кінці речення написати. Грубіян.

Я відвертаюся від Макара і тремтячими від хвилювання пальцями, не потрапляючи на деякі букви, пишу:

«На жаль, я не зможу цього зробити. Занадто багато непотрібної мені мороки. Але ти завжди можеш заїхати додому і я люб'язно покажу тобі фотки на своєму старому телефоні:)»

Цю відповідь я вигадала кілька днів тому. Коли зневірилася отримати повідомлення від Алекса.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Відгуки про книгу Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: