Полонянка вовчої зграї - Марина Сніжна

Глава 6

Яров не з’являвся довго, і в мене було досить часу, щоб обміркувати деталі божевільного плану втечі. Все трималося на такому хиткому фундаменті, що я сама серйозно сумнівалася в успіху. Але спробувати варто! Потрібно лише дочекатися вечора, коли Яров знову прийде до моєї в’язниці. А раптом не прийде? Пришле свою матір, щоб принесла все необхідне. Тоді весь мій план піде під три чорти!

Але щось підказувало, що альфа забажає з’явитися особисто. Досі перед очима стояло його обличчя, на якому читалася божевільна пристрасть, коли він притиснув мене до підлоги свого кабінету власним тілом. Схоже, у Ярова і справді дах зносить від моєї близькості. І на цьому варто зіграти! Про те, що альфа і сам на мене справляє не менш сильний ефект, намагалася не думати.

Шкода, що в цій кімнатці немає дзеркала. Важко сказати, як я зараз виглядаю. А від нього надто багато залежить! Купиться Яров на мої хитрощі або ні. І я, як могла, спробувала привести себе до ладу.

З роздратуванням оглянула свою блузку без ґудзиків і, поміркувавши, вирішила зв’язати її кінці. При цьому животик оголився, але це навіть добре і моїм планам не суперечить. Піджак зняла і залишила на спинці одного з стільців. Волосся розпустила і зачесала пальцями. При цьому майнула дразлива думка, що сумочка з гребінцем так і залишилася в кабінеті Ярова. Ну нічого! Якщо пощастить, сумка – найменше, що буде мене турбувати. Лише б вибратися з поселення!

Я ще трохи подумала, і на губах з’явилася підступна посмішка. Зняла трусики і запхала в кишеню піджака. Потім сіла біля стіни, спокусливо підігнувши коліна. Так, щоб  відсутність нижньої білизни ненав’язливо впадало у вічі. Що ж, Яров, на твою витримку сьогодні чекає нове випробування!

Від думки про те, що доведеться спокушати цього покидька, все всередині протестувало. Але я втішала себе тим, що це буде лише раз. І мета виправдовує засоби. Потім я забуду Ярова, як страшний сон, і без коливань прийму все, що забажає мені дати Аден Ларес. Свавілля альфи остаточно знищило всі сумніви. Адже коли я стану вампіром, Яров не буде мати наді мною ніякої влади.

І все ж я нервувала. Цього вечору більше ніж коли-небудь все буде залежати від мого самоконтролю. Якщо у вирішальний момент виявлю слабкість і випущу назовні те, що насправді відчуваю до альфи, всьому кінець. Він відчує нещирість. Зрозуміє, як сильно я його ненавиджу. Зрозуміє, до чого все це...

Залишок дня я займалася всіма відомими мені психотехніками, аби заспокоїтися і налаштуватися на досягнення мети. Так що коли почувся брязкіт відчиняємого льоха, в моїх очах, спрямованих наверх, виблискувала лише холодна рішучість.

Мої сподівання справдилися. З’явився Яров, а не його матір! Губи торкнула легка посмішка, коли в отворі показалася похмура фізіономія альфи. Я помітила, що в руках він тримає тацю з їжею, а за його плечима перекинута спортивна сумка. Тримаючись однією рукою за драбину, альфа стрімко спустився вниз і, уникаючи мого погляду, поставив тацю на стіл. Потім став виймати з сумки те, що приніс. Почувся трохи напружений голос:

– Тут одяг, про який я говорив. А також твоя сумка і туфлі. Хоча мама поклала тобі і інше взуття. Думаю, в твоєму тут буде не зовсім зручно.

Він знову поглянув на мої витончені туфельки і у його очах спалахнули золотаві іскорки.

– Не розумію, навіщо ти носиш таке. З твоєю зовнішністю не потрібно вдаватися до подібних хитрощів, щоб сподобатися чоловікові!

Так, пора приступати до здійснення свого задуму!

– Ти так вважаєш? – промовила я, розтягуючи слова і говорячи з легким придихом, знаючи, як такий тон діє на чоловіків.

Він здригнувся і метнув на мене підозрілий погляд. Потім ретельно оглянув всю мою постать, затримавшись саме на тому місці, що я так безсоромно вирішила продемонструвати. У альфи перехопило подих. Він насилу відвів очі і помітно напружився. Я ж з незадоволенням відчула, як у горлі пересихає від наявного доказу того, що Яров не залишився до мене байдужим.

Повільно піднялася, намагаючись рухатися граційно і спокусливо. Яров спостерігав за кожним моїм рухом, його губи міцно стискалися. Дихання ставало все більш важким.

– Зате ніжки в них здаються більш сексуальними, чи не так? – проворкувала я, підхоплюючи з підлоги туфлі і по черзі надягаючи на кожну ногу.

Виставивши вперед одну ніжку, плавно провела по ній долонею, не зводячи з альфи томного погляду.

– Тобі подобається? – промурчала і грайливо відкинула назад золотисто-медове волосся.

– У які ігри ти граєш, жінко? – голос Ярова став хрипким і трохи загрозливим.

– Ігри? – я вдавано здивувалася. – А якщо я скажу, альфо, що ти справляєш на мене таке ж враження, як і я на тебе?

Наблизилася до нього майже впритул і провела рукою по його напружених грудях, рухаючись зверху донизу, до ременю штанів. Перевертень видав неголосний рик і перехопив мою долоню.

– Припини!

– Чому? – я злегка схилила голову набік. – Не хочеш мене?

– Ти навіть не уявляєш, наскільки хочу! – прохрипів він, не зводячи з мене палаючого погляду. – Але я не такий ідіот, щоб не зрозуміти, що ти щось задумала.