Тінкі й чарівна квітка - Мері Блер

— Я, звісно, зникну, але спочатку попрощаюся з тобою.

— І ми більше ніколи не побачимося? — засмутилася Лілі. — І більше не буде ніяких див?

— Дива ніколи не закінчуються для тих, хто в них вірить, — прошепотів кролик, ніжно обіймаючи дівчинку за шию.

Наступної миті феріґард розтанув у повітрі.

Лілі хутенько вдягнулася й пішла до вітальні. Там вона побачила тата й маму. Вони про щось захоплено розмовляли.

Дівчинка підбігла до батьків.

— Уявляєш, Лілі, мене знову запросили до Пекінського ботанічного саду, — радісно повідомив тато. — А ще вони дозволили мені взяти тебе із собою на літню практику.

— Невже я побуваю в цьому чарівному місці? — вигукнула Лілі й заплескала в долоні.

«Так, і справді: дива ніколи не закінчуються для тих, хто в них вірить», — подумала дівчинка, й щаслива усмішка сяйнула на її обличчі.